Кафедра була створена в 1953 р. член-кор. АН Казахської РСР, професором Володимиром Вильгельмовичем Стендером (1897-1969 рр.).

Пізніше кафедрою керувал учень В.В.Стендера професор О.С.Ксенжек, потім відомий учений-металург професор Ю.Г.Олесов.

Наступним був учень О. С. Ксенжека професор М. Д. Кошель. На даний час кафедрою завідує проф. Нефедов В. Г.

За час існування кафедри підготовлено більш 3000 фахівців, що працюють на хімічних машинобудівних і металургійних підприємствах, практично на всій території країн СНД. Близько 50 випускників стали директорами або головними фахівцями підприємств, 38 захистили кандидатські та 19 – докторські дисертації.

На кафедрі були розроблені технології безперервного одержання цинкової й мідної фольгі, марганецю, чистого алюмінієвого порошку, рафінування сплавів, запропоновані метало-оксидні аноди, що не руйнуються, нові технології синтезу для химичних джерел струму. В 1973 році створена науково-дослідна лабораторія хімічних джерел струму, що розробляє нові енергоємні літієві джерела струму. Були розроблені потужні паливні елементи й водно-літієві джерела струму для морського використання, були зпроектувані установки, що акумулюють енергію сонячних і вітрових електростанцій. Створено принципово нове обладнання для плівково-бульбашкового очищення води від органічних домішок і іонів важких металів, технологія очищення рідких промислових стоків і вилучення з них кольорових металів.

Основним напрямком наукової роботи кафедри є вивчення макрокінетики процесів у системах електролізу й хімічних джерелах струму:

• твердофазні реагенти хімічних джерел струму: механізми та кінетика електрохімічних процесів, синтез активних речовин для хімічних джерел струму;
• математичне моделювання макрокінетики електродних процесів;
• закономірності формування зародків газової фази під час електролізу;
• вивчення механізму аномальної електропровідності на границі розділу газ-електроліт;
• дослідження макрокінетики електрохімічних процесів та процесів массопереносу на границі електрод-твердополімерний електроліт.

За останні 10 років на кафедрі захищено 8 кандидатських дисертацій.

Кафедрі електротехніки та електроніки у 2013 році виповнилося 60 років. Вона була заснована в травні 1953 р. на базі лабораторії електротехніки, яка ще з 1944 р. входила у склад кафедри енергетики.

Перші три роки кафедру очолював доцент М.Я. Герман. У штат кафедри входили досвідчені асистенти Н.Н. Швецов і Л.Г. Іщенко. У 1956 р. завідувачем кафедри став доцент М.Г. Лірський; у 1958 р. кафедру очолив професор П.П. Пироцький, а викладачами були Н.Н. Швецов, Ж.Н. Левітін, П.О. Карнаушенко. Професор П.П. Пироцький був видатним вченим старої школи, який мав енциклопедичні знання в багатьох галузях науки. На кафедрі здійснювалось навчання студентів III, IV, V курсів усіх спеціальностей за дисциплінами: “Загальна електротехніка”, “Електроустаткування хімічних заводів”, “Електроустаткування електрохімічних виробництв”.

Н.Н. Швецов

З 1965-1975 рр. посаду завідувача кафедри займав доцент Н.Н. Швецов. Науковим напрямком кафедри в той час було дослідження струмів витоку в електролізних цехах хімічних підприємств. Під керівництвом Н.Н. Швецова співробітниками кафедри А.І. Сибилєвой, В.А. Потаповим, О.Н. Комличенком, П.А. Карнаушенком, В.А. Ткаченком, М.Х. Куліниченком, І.І. Папановой виконувались науково-дослідні роботи, які мали велике значення для розвитку прикладної електрохімії. Кафедра співпрацювала з промисловими підприємствами і науково-дослідними інститутами всієї країни. За замовленнями різних підприємств таких, як “Укрцинк”, Березниківський содовий завод, Кірово-Чепецький і Волгоградський хімічні комбінати, Сумгаїтський хімічний завод було виконано більше 20 господарських договірних робіт, в результаті яких була розроблена теорія протікання струмів витоку, створені методика розрахунку струмів витоку та новий спосіб їх виміру в трубопроводах електролізних установок, розроблені нові засоби для виміру і зменшення струмів витоку. Був сконструйований прилад “РА”, що дозволяв регулювати струми анодів у ртутних електролізерах для синтезу хлору.

Навчальне устаткування лабораторій електротехніки щорічно модернізувалося і поповнювалося. У 60-тих роках були придбані перспективні на той час ртутні випрямлячі для перетворення змінного струму, сучасні електровимірювальні прилади. Співробітниками кафедри було виготовлене електротехнічне обладнання для супроводження учбового процесу (навчальні трифазні трансформатори, індуктивні котушки, водяні реостати, конденсатори та ін.). Це дало можливість проводити лабораторні заняття фронтальним методом в двох навчальних лабораторіях.

У 1975 р. на посаду завідувача кафедрою був обраний професор В.І. Черненко, яку він очолював до 1991 р. В.І. Черненко в 1960 р. захистив кандидатську, а в 1972 р. – докторську дисертацію. Видатний учений зі світовим ім’ям, В.І. Черненко вніс великий внесок у розвиток науки і її зв’язку з виробництвом. На кафедру прийшли учні В.І. Черненка: кандидат хімічних наук М.Г. Кропивний, кандидат хімічних наук Ю.Е. Удовенко, а також молоді дослідники – Т.Г. Якуніна, Л.О. Сніжко, пізніше – В.І. Соборницький, С.Г. Павлюс.

Професор В.І. Черненко

Професор В.І. Черненко та академік О.В. Городиський

Більшість наукових досліджень у цей час було пов’язано з розвитком теорії нестаціонарних електрохімічних методів аналізу кінетики електродних процесів. Світове наукове значення мали роботи професора В.І. Черненко і його учнів в розвитку теорії кулоностатичного методу для малих і великих амплітуд поляризуючого сигналу, фарадеєвського випрямлення при контрольованому струмі і потенціалі, хронопотенціо- та хроноамперометрії. Ними були сформульовані основні принципи вибору того чи іншого методу дослідження кінетики різних електродних процесів. Пізніше В.І. Черненко з учнями одними з перших у Радянському Союзі почали розвивати новий науковий напрямок – дослідження механізму протікання анодних процесів при високих напругах. Завдяки його роботам був досліджений і практично реалізований новий процес анодно-іскрового оксидування, що дало можливість отримати нові типи корозійностійких покрить. Аспірант кафедри С.Г. Павлюс за розробку технології оксидування вентильних металів для підприємств авіаційної промисловості СРСР одержав срібну медаль ВДНГ СРСР та два авторських свідоцтва на технологію анодно-іскрового електролізу. Одночасно співробітниками кафедри виконувалися роботи з формування катодних корозійностійких гальванічних плівок.

С.Г. Павлюс, В.І. Черненко

Кафедра тісно співпрацювала з провідними підприємствами і науково-дослідними інститутами Радянського Союзу, такими як ВІАМ, ІЕЛАН, Автопром (м. Москва); інститутом матеріалів (м. Львів); суднобудівними організаціями (м. Миколаїв) і багатьма іншими. Науково-дослідні роботи В.І. Черненка і його учнів отримали широке визнання вітчизняної і закордонної електрохімічної науки. Було опубліковано більш 200 наукових робіт, отримано 9 авторських свідоцтв. У співавторстві з доц. І.І. Папановою були написані 3 наукові монографії. У 1997 р. був виданий фундаментальний підручник В.І. Черненка, Ю.Е. Удовенко “Електротехніка та промислова електроніка”. У 1979 р. на кафедрі була відкрита аспірантура. Шість аспірантів В.І. Черненко з числа співробітників кафедри захистили кандидатські дисертації. В.І. Черненко був науковим керівником докторів наук – М.Г. Крапивного і Л.О. Сніжко.

Н.Г. Кропивний, В.І. Черненко

У 1991 р. посаду завідувача кафедри зайняв учень В.І. Черненко, доктор хімічних наук, професор М.Г. Кропивний. Під його керівництвом продовжували модернізувати навчальні лабораторії кафедри, встановилося тісне наукове співробітництво з Алмаатинським державним університетом.

Колектив кафедри, 1998 р.

З 1994 р. обов’язки завідувача кафедри виконує послідовник В.І. Черненка кандидат технічних наук, доцент С.Г. Павлюс. Він продовжує дослідження в області анодного оксидування вентильних металів. У співпраці з інститутом авіаційної промисловості ВІАМ, за результатами досліджень отримав патент Російської Федерації №2017872, клас D05B57\\10/.

З 1996 р. по теперішній час С.Г. Павлюс завідує кафедрою електротехніки та основ електроніки. Поширилась область теоретичних досліджень кафедри в електротехнічному напрямку. Паралельно кафедра удосконалює технології нанесення покрить шляхом розробки електротехнологічних комплексів “джерело живлення – електролізер”, розробляє енергозберігаючі комплекси у системі електропостачання підприємств. Розроблені та впроваджені на підприємствах малого бізнесу системи автоматичного вмикання резерву АВР та розподільні шафи широкого асортименту з розширеними ступенями захисту, ведеться робота по впровадженню систем диференціального захисту. Особлива увага приділяється розробці та впровадженню систем компенсації реактивної енергії та покращення якості електричної енергії в УДХТУ тощо.

На кафедрі працюють досвідчені викладачі: кандидати технічних та хімічних наук, доценти: В.І. Соборницький, І.І. Папанова, В.М. Замурніков, навчальний майстер Кроква В.П.

Колектив кафедри, 2000 р.

На кафедрі викладається вісім електротехнічних дисциплін. Базова освіта викладачів відповідає профілю підготовки фахівців.

Навчально-методична робота кафедри спрямована на підвищення якості підготовки фахівців, що володіють навичками самостійної роботи і є найважливішою задачею вищої школи.

Фахівцями кафедри електротехніки проводиться постійна робота по удосконаленню електротехнічної бази університету. Розроблені система автоматичного захисту котелень, які опалюють студентські гуртожитки, система компенсації реактивної енергії; впроваджена сучасна система постановочного освітлення актового залу університету, блоки захисту унікального електронного обладнання. Завідувач кафедрою є головою комісії університету з енерготехнагляду.

Перспективними напрямами наукової діяльності кафедри є дослідження і впровадження альтернативних джерел живлення (сонячної, вітрової енергії та ін.); розвиток систем безпаливної енергетики; підвищення ефективності енергетичних установок. Ці проблеми на сьогоднішній день являються дуже актуальними у зв’язку з відносним зменшенням паливних ресурсів України