Приймальна комісія: тел: +38 (056) 746-27-21 , + 38 (096) 651 – 73 – 94 udhtu@udhtu.edu.ua
Обрати сторінку

ТЕХНОЛОГІЇ ПРИРОДНИХ І СИНТЕТИЧНИХ ПОЛІМЕРІВ, ЖИРІВ ТА ХАРЧОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Постійно зростаюча потреба оборонної промисловості та народного господарства в нових легких та міцних матеріалах в середині

Мощинська Ніна Костянтинівна (роки життя 1912-1991рр.) д.х.н. професор, завідувач каф. ХТВМС (1955-1975рр.).

минулого сторічча сприяла розвитку радянської полімерної хімії.

В далекі 50-ті роки минулого сторічча історія всієї полімірної хімії тоді ще радянської України тісно переплелася з історією однієї віликої людини.

Імя цієї людини Ніна Костянтинівна Мощинска.

Народилася Ніна Костянтинівна у м. Архангельську. Вищу освіту здобула в Київському політехнічному інституті у 1934 р. Після закінчення інституту працювала у дослідному відділі напівпродуктів та барвників центральної заводської лабораторії хімкомбінату в м. Рубіжне, де нею було виконано великий цикл досліджень з розробки та впровадженню у виробництво технології одержання оксинафтойних кислот, дибензпиренхінону, індентрену, барвників, кубового золотаво-жовтого та інших барвників і продуктів, які на той час були основною продукцією ВО «Барвник».У 1940 році Н. К. Мощинська переходить на посаду викладача до Рубежанського хіміко-технологічного інституту де працювала асистентом кафедри органічної хімії, напівпродуктів та барвників. У 1941 р. разом з інститутом була евакуйована до м. Кемерово, після звільнення Донбасу у 1943 році повернулася до м. Рубіжне, де продовжувала викладацьку діяльність та роботу над кандидатською дисертацією, яка була присвячена синтезу ряду напівпродуктів для барвників.

Після захисту дисертації у Московському хіміко-технологічному інституті ім. Д.І. Менделєєва у 1944 р. Ніна Костянтинівна очолила кафедру напівпродуктів та барвників Рубежанського хіміко-технологічного інституту.

Після закриття РХТІ у 1949 р. Ніна Костянтинівна працювала короткий час у Корейській народно-демократичній республіці, а потім була направлена до Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту, де працювала доцентом кафедри технології основного органічного синтезу, деканом факультету технології органічних речовин. З 1952 по 1954 рік під керівництвом професора М.М. Ворожцова (МХТІ) займалась дослідженням процесів конденсації ароматичних вуглеводнів з формальдегідом. У квітні 1955 року захистила докторську дисертацію «Дослідження у ряді діарилметанів та їхніх похідних».

За її активної участі у грудні 1955 р. була заснована кафедра Технології пластичних мас (з неї у 1991 р. виділилась кафедра ХТВМС), яку очолювала до 1975 р., а пізніше була створена Проблемна лабораторія синтетичних полімерів та напівпродуктів. У 1957 р. була затверджена у вченому звані професора заснованої кафедри.

Колектив кафедри (тоді Технології пластмас) 1972 р.
Зліва, направо: Горбунов О.В., Маловичко М.С., Соколенко В.М., Огій М.С., Кравцов В.С., Іванов Б.М., Будинська Н.Н., Мощинська Н.К., Козополяньский М.С., Жупієв Л.І., Ракова Т.А., Кісліцина З.Г., Стеба С.С., Черток Є.Р.

З дня існування кафедри склалась наукова школа професора Н.К. Мощинської, присвячена синтезу мономерів, полімерів та пластифікаторів на основі ароматичних вуглеводнів – продуктів коксохімічного виробництва.

Розповсюдження методу отримання дифенілметану та інших вуглеводнів привело до розробки технологічних процесів одержання дитолілметану, диксилілметану та ряду інших вуглеводнів, які з деякими варіантами застосовуються зараз усюди для синтезу діарилметанів. Подальші можливості цього синтезу показані Н.К. Мощинською з співробітниками при дослідженні реакцій утворення несиметричних діарилметанів та інших похідних шляхом конденсації формальдегіду з двома різними вуглеводнями або їхніми похідними.

Значна частина досліджень Н.К. Мощинської була присвячена синтезу кисеньвмісних продуктів, конденсації формальдегіду з вуглеводнями. З її участю було з’ясовано вплив умов синтезу на виходи арен формальдегідних смол (формолітів), вмісту в них кисню та індивідуальних угруповань атомів, проведено дослідження реакцій утворення формолітів з використанням як модельних сполук бензилового спирту, дибензилового ефіру, дибензилформалю, отримані кристалічні полімери ряду поліариленметиленів, а також аналоги формолітів: етери диметилоларенів і полі-п-ксилиленполіформалів.

Найбільше практичне застосування отримала реакція формолітів з фенолом, в результаті якої утворюються аренфенолформальдегідні смоли, властивості яких залежать від природи та кількості кислого каталізатора, співвідношення між вуглеводеньформальдегідною смолою та фенолом, природи та складу самого формоліту. Для синтезу аренфенолформальдегідних смол застосовувалися формоліти, отримані з толуолу, ксилолів, етилбензолу, нафталіну, аценафтену, фенатрену, флуорену, флуорантрену та їх сумішей. На основі цих смол були отримані конструкційні матеріали під назвою аренопласти Ф.

У більшості випадків їхні діелектричні властивості, лугостійкість, твердість, теплостійкість, а також коксове число перевершують аналогічні властивості фенопластів.

Під керівництвом Н.К. Мощинської шляхом конденсації бісхлорметиларенів з фенолом був розроблений метод синтезу арен фенол-формальдегідних смол.

Ці смоли відрізняються від смол, отриманих шляхом конденсації формолітів з фенолом, більш регулярною будовою та більш реакційно-спроможними кінцевими фенольними групами. Проводились також реакції фенолу з продуктами глибокого хлорування ксилілхлоридів, ксилолів та діарилметанів, при цьому утворюються смоли, у яких вуглеводневий скелет обрамлений оксифенільними групами.

З сполук, що містять трихлорметильні групи, утворюються похідні хінонметидів, які шляхом відновлення можуть бути перетворені у поліфеноли. Отримані олігомери легко отверджуюються уротропіном та можуть застосовуватися для виготовлення пресувальних матеріалів подібно до фенопластів.

Значна частина праць Н.К. Мощинської з співробітниками присвячена синтезу епоксидних смол на основі продуктів конденсації бісхлорметиларенів, поліхлорпохідних та формолітів з фенолом, які характеризуються більш низькою ціною порівняно з епоксидіановими смолами.

На їх основі отримані матеріали з підвищеними показниками теплостійкості та ударній в’язкості. Моногліциділові похідні оксидіарилметанів (отриманих конденсацією фенолу з арилхлорметанами) використовуються як стабілізатори та пластифікатори полівінілхлориду та активні розріджувачі епоксидних смол.

Хлорметильовані похідні ароматичних вуглеводнів знайшли різноманітні застосування. Так, при взаємодії бісхлорметиларенів з третинними діамінами отримані четвертинні амонієві солі – іонени.

При взаємодії хлорметильних похідних з третинними амінами утворюються чотиризаміщені амонієві солі, які з кислотами Льюіса дають комплексні сполуки. Вони є ефективними каталізаторами діарилметанової конденсації та прискорювачами отвердження епоксидних смол. Комплексні каталізатори впроваджено у промислове виробництво пластифікатора ТНМ, фосфорбромвмісних антипіренів, у виробництво склопластиків та заливальних компаундів на основі епоксидних смол.

Н.К. Мощинська є автором понад 300 друкованих праць і багатьох винаходів. Під її керівництвом виконано й захищено 40 кандидатських дисертацій. За результатом досліджень видано монографію «Полімерні матеріали на основі ароматичних вуглеводнів та формальдегіду».

З 1975 року по 1986 рік кафедрою завідував доктор хімічних наук, професор   Ю.В. Свєткін, який відкрив у 1977 році ще одну спеціальність “Технологія деревинних плит та пластиків”. В тому ж році зі складу кафедри виникла нова кафедра – “Кафедра переробки пластичних мас та     кінофотоматеріалів”. У 1985 році на кафедрі була відкрита галузева науково-дослідна лабораторія модифікації деревинних матеріалів, яку очолив доктор хімічних наук, професор М.Я. Кузьменко. У 1991 року кафедра отримала нову назву – «Кафедра хімічної технології високомолекулярних сполук».

З 1988 року по 2005 рік кафедрою завідував доктор хімічних наук, професор І.В. Коваль, під керівництвом якого основним напрямком наукової діяльності стала розробка методів синтезу нових гетерофунк-ціональних мономерів і полімерів. З 1996 року виникає нова спеціальність “Технологія жирів і жирозамінників”.

У теперішній час кафедру ХТВМС очолює доктр технічних наук О.В.Черваков. Основним напрямом наукової діяльності є проведення фундаментальних та прикладних робіт по розробці методів синтезу нових іоногенних, органічних та елементоорганічних полімерів, а також створенню на їх основі полімерних матеріалів з практично-корисними властивостями: клеїв, покриттів, іонообмінних та іонпровідних матеріалів, зв’язуючих і модифікуючих добавок для композиційних і лакофарбових матеріалів. Новим напрямом діяльності кафедри є розвиток технологій синтезу біопалива, розчинників, модифікаторів полімерних композицій, отриманих з жировмісної сировини рослинного та тваринного походження.

Колектив кафедри на теперішній час

За своє існування кафедрою ХТВМС підготовлено більше 5500 спеціалістів, було захищено близько 70 кандидатських і 7 докторських дисертацій.

Серед випускників кафедри відомі вчені і керівники організацій:

  • директор Інституту біоорганічної хімії і нафтохімії НАН України, академік В.П.Кухар;
  • ректор ДВНЗ УДХТУ,  професор М.В.Бурмістр;
  • лауреат Державної Премії СРСР, член кореспондент НАН України  В.В.Шевченко;
  • професори А.М.Каратєєв, Б.А.Розенберг,  Ф.Г .Фабуляк;
  • лауреат Державної Премії України Ю.Р. Колеснік та інші.