Аналітична хімія – наука про методи ідентифікації і визначення відносних кількостей одного або декількох компонентів у пробі досліджуваної речовини. Процес ідентифікації речовин називається якісним аналізом, визначення кількісного складу речовини є предметом кількісного аналізу. Аналітична хімія має важливе наукове і практичне значення. Майже всі основні хімічні закони були відкриті за допомогою методів аналітичної хімії. Відкриття цілого ряду елементів періодичної системи, визначення складу різноманітних матеріалів і виробів стало можливим завдяки застосуванню точних методів аналітичної хімії.

Жодне сучасне хімічне дослідження, будь це синтез нових речовин, розробка нової технологічної схеми, інтенсифікація виробництва або підвищення якості продукції не може обійтися без застосування методів аналітичної хімії. Немає такої галузі, у якій не використовувався б у тій або іншій мірі контроль вихідної сировини і кінцевої продукції.

Слід відмітити, що сучасна аналітична хімія характеризується багатьма змінами: розширюється арсенал методів аналізу, запроваджується автоматизація і математизація аналізу, розробляються заходи і засоби локального, дистанційного і безперервного аналізу, з’являються нові можливості для підвищення чутливості, точності та експресності аналізу, постійно розширюється коло досліджуваних об’єктів. Широко використовуються комп’ютери, лазери, з’явилися лабораторні роботи, знач­но підвищилась роль аналітичного контролю, особливо об’єктів навколишнього середовища. Основою нових досягнень, безсумнівно, є накопичені знання, досвід і теоретичні напрацювання багатьох хіміків-аналітиків. Майбутній інженер-хімік-технолог з будь-якої спеціалізації має добре опанувати основи найпоширених інструментальних методів аналізу. Фундаментальні знання і практичні навички дозволять майбутнім фахівцям швидко адаптуватись до змін при проваджені новітніх методів аналізу на сучасних виробництвах і науково-дослідних лабораторіях.

В теперішній час на кафедрі вивчаються методи хімчного і інструментального аналізу, які найбільш розповсюджені і мають найбільше практичне значення, а саме: титриметричні методи, пряма потенціометрія, потенціометричное титрування, спектрофотометрія, фотоколориметрія, полярографія та амперметричне титрування. Вивчаються також основи хроматографічного аналізу, який є найбільш універсальним серед методів розділення та визначення сумішей.

Література

1. Тулюпа Ф.М., ПанченкоІ.С. Аналітична хімія. – Дніпропетровськ: ВПК УДХТУ, 2002. – 657 с.
2. Васильев В.П. Аналитическая химия. – М.: Высш. шк., 1989. – Кн.1. – 320 с. – Кн.2. – 384 с.
3. Алексеев А.Н. Количественный анализ. – М., 1972.
4. Крешков А.П. Основы аналитической химии. – М.: Химия, 1970. – Ч.1,2,3.
5. Пилипенко А.К., Пятницкий Ю.В. Аналитическая химия. – М.: Химия, 1990. – Т.1. – 480 с. – Т.2. – 460 с.
6. Скуг Д., Уэст Д. Основы аналитической химии. – М.: Мир, 1979. – Т.1. – 480 с. – Т.2. – 438 с.
7. Ляликов Ю.С. Физико-химические методы анализа. – М.: Химия, 1977. – 488 с.
8. Дорохова Е.Н., Прохорова Г.В. Аналитическая химия. Физико-химические методы анализа. – М.:Высш. шк., 1991.- 256 с.
9. Основы аналитической химии / Под ред. акад. Ю.А. Золотова. – М.: Высш. шк., 2002. – Т.1. – 351 с. – Т.2 – 494 с.
10. Основы аналитической химии. Задачи и вопросы / Под ред. акад. Ю.А. Золотова. – М.: Высш. шк., 2002. – 412 с.
11. Физико-химические методы анализа. Практическое руководство / Под ред. В.Б. Алесковского. – Л.: Химия, 1988. – 375 с.
12. Практикум по физико-химическим методам анализа / Под ред. О.М. Петрухина. – М.:Химия, 1987. – 248 с.

• Питання до розрахункової роботи № 1 з аналітичної хімії (2 курс)
• Питання до розрахункової роботи № 2 з аналітичної хімії (2 курс)
• Питання до розрахункової роботи № 1 з інструментальних методів аналізу (3 курс)
• Питанння до розрахункової роботи № 2 з інструментальних методів аналізу (3 курс)
• Перелік літератури та методичних вказівок до розрахункових робіт з інструментальних методів аналізу (3 курс)

Мета навчальної дисципліни – надати майбутнім бакалаврам-технологам знання з закономірностей хімічних і фізико-хімічних перетворень сировини, ускладнених процесами переносу теплоти і маси, і методів їх реалізації в умовах промислового виробництва. Предметом навчальної дисципліни є загальні принципи і закони, що забезпечують економічно обґрунтований спосіб переробки сировини за допомогою фізичних, хімічних і фізико-хімічних процесів у корисні продукти виробництва.

Спосіб виробництва – це сукупність всіх операцій, які проходить сировину до отримання з нього продукту. Спосіб виробництва складається з послідовних операцій, що протікають у  відповідних машинах і апаратах. Така послідовність операцій представляє собою хіміко-технологічний процес переробки сировини. Основні стадії ХТП: підготовка сировини, його хімічна або частіше фізико-хімічна переробка та виділення готової хімічної продукції. Від досконалості кожної з цих операцій залежать як технологічні, так і техніко-економічні показники виробництва.

Не применшуючи значення стадій підготовки сировини та обробки готової продукції, відзначимо, що з позицій вивчення основ хімічної технології та інженерії найбільше значення має процес власне хімічної переробки сировинного матеріалу в продукт виробництва.

Література

1. Царева З.М., Орлова Е.И. Теоретические основы химической технологии. Учебное пособие. – Киев: Вища шк., 1986. – 260 с.
2. Химко-технологические системы: Синтез, оптимизация, управление / Под ред. И.П. Мухленова Л.: Химия, 1986. – 424 с.
3. Методи розрахунків у технології неорганічних виробництв. Навчальний посібник у 2-х частинах / За ред. О.Я. Лобойко і Л.Л. Товаржнянського. – Харків: Вид-во НТУ “ХПІ”. – – 480 с.

1. Силабус_Основи хімічної технології та інженерії
2. МВ до сам. роботи з дисц_Основи хімічної технології та інженерії
3. МВ до практ. занять з дисц_Основи хімічної технології та інженерії

Якість продукції – це сукупність властивостей, що зумовлюють її придатність задовольняти певні потреби відповідно до призначення. Контроль якості продукції є найважливішою функцією забезпечення і управління якістю. Для забезпечення конкурентоспроможності продукція повинна відповідати вимогам замовника або запитам споживачів. Ці вимоги зазвичай включаються в технічні умови або стандарти.

Технічний контроль якості продукції здійснюється на всіх стадіях життєвого циклу продукції. За стадіями виробничого процесу розрізняють вхідний контроль, призначений для перевірки якості сировини, мате-
ріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів до початку виробництва; проміжний або технологічний контроль, що виконується у ході технологічного процесу; приймальний контроль або контроль готової продукції.

Основними показниками або критеріями якості харчових добавок та косметичних засобів є органолептичні, фізико-хімічні, мікробіологічні показники, а також показники безпеки (токсикологічні). Харчові добавки відносяться до різних класів сполук і, отже, не можуть бути визначені одним методом. В аналізі харчових добавок використовується усе різноманіття аналітичних методів: від найпростіших до найскладніших. Важливою є також роль стандартів якості для парфумерно-косметичної продукції. Лабораторії проводять випробування на визначення кольору, запаху, консистенції, рН, вмісту вологи, піноутворення, патогенних мікроорганізмів, радіонуклідів та багатьох інших показників якості.

Мета навчальної дисципліни – надати студентам теоретичні і практичні знання з технічного контролю у виробництві хімічної та косметичної продукції, а саме основи контролю якості продукції, номенклатуру показників якості, етапи проведення досліджень,  відбір проб та їх підготовки до аналізу, методи і методики органолептичної, хімічної та фізико-хімічної оцінки якості, способи ідентифікації фальсифікацій продукції.

 Література

 Випробування і контроль якості продукції: Терміни та визначення. ДСТУ 3021-95. – К.: Держстандарт України, 1995. (Національний стандарт України).

1. Попова Н.В. Контроль якості та безпечності продукції галузі – Київ, НУХТ, 2012. – 175 с.
2. Скуратовская О.Д. Контроль качества продукции физико-химическими методами – М.: Дели принт, 2001. – 141 с.
3. Вилкова С.А. Товароведение и экспертиза парфюмерно-косметических товаров. Учебник для вузов. – М.: Издательский дом «Деловая литература», 2000. – 286 с.

• МВ до СР з Контролю якості ХД та КЗ
• МВ до ЛрЗ з Контролю якості ХД та КЗ
• Силабус_Контроль якості ХД та КЗ

Метою викладання навчальної дисципліни є підготовка бакалавра для виробничо-технологічної діяльності, що передбачає знання сучасного стану, перспектив та основних напрямків розвитку обладнання харчової та косметичної промисловості; формування у студентів теоретичних і практичних знань по конструкції, розрахункам і практичному застосуванню основних типів обладнання. Для досягнення поставленої мети студенту необхідно оволодіти знаннями про конструкцію, технологічні розрахунки, принцип дії сучасного обладнання для виробництва харчових добавок і косметичних засобів.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати: основні проблеми науково-технічного розвитку техніки харчової та косметичної промисловості, основні напрямки прогресу у машинобудуванні; поняття, визначення, терміни харчової та косметичної технології, процесів отримання продукту, впливу технології на конструкцію апаратів; закони, теорії, правила, принципи, формули: закон збереження маси та енергії, принцип діючої сили, принцип оптимізації проведення процесу, алгоритми матеріальних розрахунків; класифікацію основного та допоміжного технологічного обладнання. спеціальне обладнання; характеристику фізико-хімічних основ процесів змішування, подрібнення, дифузії, екстракції, сорбції, розділення сумішей; схеми, устрій, технічні характеристики, будову  і принцип дії насосів, мішалок, центрифуг, фільтрів, гомогенізаторів, дробарок, сушарок, адсорберів. Недоліки і переваги відповідних конструкцій; методи, прийоми, способи, алгоритми складання матеріального та теплового балансу, теоретичні і методичні основи конструктивного, теплового, енергетичного, технологічного розрахунків устаткування.

Література

1. Розрахунки обладнання підприємств переробної і харчової промисловості / За ред. Мирончук В.Г., Орлов Л.О., Українець А.І., Пушанко М.М. та ін. Навчальний посібник. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 288 с.
2. Козулин Н.А., Соколов В.Н., Шапиро А.Я. Примеры и задачи по курсу оборудования заводов химической промышленности. – Л.: Машиностроение, 1966. – 491 с.
3. Лащинский А.А., Толчинский А.Р. Основы конструирования и расчета химической аппаратуры. – Л.: Машгиз, 1963. – 468 с.
4. Обладнання підприємств переробної і харчової промисловості / І.С. Гулий, М.М. Пушанко, Л.О. Орлов та ін. / За ред. акад. Гулого І.С. – Вінниця: Нова книга, 2001. – 576 с.
5. Курсове та дипломне проектування переробних харчових підприємств / За ред. Богомолов О.В., Гурський П.В., Богомолова В.П. Навчальний посібник.  – Харків: Еспада, 2005. – 429 с.
6. Харламов С.В. Практикум по курсу «Расчет и конструирование машин и аппаратов пищевых производств». – Л.: Машиностроение, 1971. – 200 с.
7. Соколов А.Я. Основы расчета и конструирования машин и аппаратов пищевой промышленности. – М.: Пищепром, 1960. – 742 с.

• Силабус дисципліни
• МВ до практичних робіт
• МВ до самостійної роботи
• МВ до КП

Поверхнево-активні речовини (ПАР, сурфактанти, детергенти) – хімічні речовини, які знижують поверхневий натяг рідини, полегшуючи розтікання, у тому числі знижуючи поверхневий натяг на межі двох рідин. Це речовини, молекули або іони, які концентруються під дією молекулярних сил (адсорбуються) на поверхні розділу фаз і знижують поверхневу енергію. У вужчому значенні поверхнево-активними речовинами здебільшого називають речовини, що знижують поверхневий натяг на межі поділу: рідина (вода) – повітря (пара), рідина (вода) – рідина (масло), рідина – тверда поверхня.

Зазвичай молекули ПАР мають дифільну будову, тобто містять гідрофільні і гідрофобні групи. Гідрофільні забезпечують розчинність у воді, гідрофобні – в неполярних розчинниках. Відповідним чином вони розташовуються на поверхні розділу фаз. Їх основні фізико-хімічні, а звідси і технологічні властивості залежать від хімічної будови і співвідношення молекулярних мас гідрофільних і гідрофобних груп, За типом гідрофільних груп розрізняють іонні та неіонні поверхнево-активні речовини. Перші дисоціюють на іони, одні з яких поверхнево-активні, інші – ні. У залежності від знаку заряду поверхнево-активного іону їх ділять на аніонні, катіонні та амфотерні. Молекули неіонних ПАР не дисоціюють у розчині.

За допомогою ПАР можна регулювати властивості гетерогенних систем, якими є харчова сировина, напівпродукти і готові продукти. В даний час в багатьох країнах виробляють тисячі тонн харчових ПАР. Основні харчові ПАР – це похідні одноатомних і багатоатомних спиртів, моно- і дисахаридів, структурними компонентами яких є залишки кислот різної будови. Зазвичай ПАР, що застосовуються в харчовій промисловості, не є індивідуальними речовинами, це багатокомпонентні суміші. Назва препарату відповідає лише основному продукту. ПАР, як харчові добавки, знайшли застосування практично у всіх галузях харчової промисловості. Основне застосування ПАР в косметичних засобах полягає в їх використанні в якості активного компонента шампунів, де їх вміст може досягати десятків відсотків від загального обсягу. Також ПАР використовують в невеликих кількостях в зубній пасті, лосьйонах, тоніках та інших косметичних засобах.

Мета навчальної дисципліни – надати майбутнім бакалаврам теоретичні і практичні знання про властивості розчинів колоїдних поверхнево-активних речовин (ПАР) і мікрогетерогенних дисперсних систем та про зв’язок таких колоїдно-хімічних властивостей ПАР із задачами їх використання в харчовій і косметичній промисловості. Для досягнення поставленої мети студенту необхідно ознайомитись з основними типами харчових і косметичних ПАР, з їх колоїдно-хімічними властивостями в розчинах і на міжфазній межі дисперсних систем; опанувати технологічні функції ПАР в харчових системах і косметичних засобах; навчитись застосовувати методи досліджень фізичних і хімічних властивостей розчинів ПАР і дисперсних систем, що утворені за їх участю, а саме: суспензій, пін і емульсій.

В результаті вивчення дисциплін студент повинен знати основні типи харчових і косметичних ПАР, їх властивості в водних розчинах і на міжфазній межі дисперсних систем; поняття поверхневої активності і інактивності; закономірності явища адсорбції як причини поверхневої активності речовини; хімічні класифікації ПАР: по іоногенності, по молярній масі і по розчинності; концепцію гідрофільно-ліпофільного балансу;  механізми процесу міцелоутворення; структурно-фазові переходи в розчинах ПАР; солюбілізаційні властивості ПАР; технологічні функції емульгаторів в харчових системах і косметичних засобах.

Література

1. Холмберг К. Поверхностно-активные вещества и полимеры в водных растворах / Пер. с англ.  – М.: БИНОМ. Лаборатория знаний, 2007. – 528 с.
2. Фридрихсберг Д.А. Курс коллоидной химии: Учебник для вузов. – 3-е  изд. – СПб: Химия, 1995. – 400 с.
3. Абрамзон А.А. Поверхностно-активные вещества: свойства и применение. — Л.: Химия, 1981. – 304 с.
4. Плетнев М.Ю. Поверхностно-активные вещества и композиции. Справочник. – М.: 2004. – 470 с.
5. Плетнев М.Ю. Косметико-гигиенические моющие средства. М.; Химия, 1990. – 272 с.
6. Русанов А.И. Мицеллообразование в растворах поверхностно-активных веществ. — С.­-Петербург: Химия. — 1992. – 280 с.
7.  Нечаев А.П., Кочеткова А.А., Зайцев А.Н. Пищевые добавки. – М.: Колос, Колос-Пресс, 2002. – 256 с.

• Питання до дисципліни «Хімія ПАР в харчовій і косметичній промисловості»
• Силабус дисципліни
• МВ до лабораторних робіт
• МВ до самостійної роботи

Проект – це комплект розроблених документів, що дає юридичне право на фінансування всіх робіт, пов’язаних зі створенням нових або реконструкцією діючих об’єктів із забезпеченням високих техніко-економічних і екологічних показників, і дозволяє виконати всі монтажно-будівельні, випробувальні й пусконалагоджувальні роботи. Проект є також однією з найважливіших ланок науково-технічного прогресу, що зв’язує науку, сучасну техніку й технологію з виробництвом.

Для капітального будівництва й технічного переоснащення підприємств призначається проектно-кошторисна документація (ПКД), яка являє собою суму текстових і графічних матеріалів, які описують майбутнє підприємство в цілому і його складові частини зокрема. Образно кажучи, створенню підприємства в натурі передує його «будівництво на папері».

Метою викладання навчальної дисципліни «Основи проектування хімічних виробництв» є підготовка бакалавра для виробничо-технологічної діяльності, що передбачає знання сучасного стану, перспектив та основних напрямків розвитку хімічної промисловості; формування у студентів теоретичних і практичних знань основних принципів організації та технологічного проектування підприємств галузі.

Основними завданнями вивчення дисципліни «Основи проектування хімічних виробництв»  є оволодіння знаннями про сучасні методи проектування хімічних виробництв. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати основні проблеми науково-технічного розвитку хімічної промисловості, завдання і напрямки у проектуванні виробництва, систему і задачі проектних організацій; основи організаційного проектування підприємства; методи, способи і стадії проектування виробництва; поняття, визначення, терміни єдиної системи конструкторської документації; склад технічного і техноробочого проекту; основні етапи розробки технологічної схеми виробництва; принципи складання матеріального і теплового балансів, блок-схеми фізико-хімічних процесів; способи і методи механізації та автоматизації виробництва; поняття виробничої потужності та її зв¢язок з підприємством, яке проектується; апаратурне оформлення технологічного процесу; методи і принципи компонування основного та допоміжного обладнання виробництв та ін.

Література

1. Михайленко В.Є., Ванін В.В. Інженерна та компютерна графіка. – К. – 2004. – 344 с.
2. Анурьев  В.Н. Справочник конструктора машиностроителя в 3-х т. – М: Машиностроение, 1987. – 457 с.
3. Авроров В.А. Инженерный анализ технологических процессов и технических систем пищевых производств.  – Пенза: ПГТА, 2004. – 248 с.
4. Бергхаузер Т., Шлив П. Система автоматизированного проектирования AutoCAD: Справочник: Пер. с англ. – М.: Радио и связь, 1989. – 256 с.

• Силабус дисципліни
• МВ до практичних робіт
• МВ до самостійної роботи

Розвиток світової хімічної промисловості останніми роками визначається в основному такими найважливішими впливовими аспектами:

• неухильним підвищенням ролі хімічної науки й промисловості у сфері матеріального виробництва, що пов’язане зі зростаючими обсягами виробництва, безперервним розширенням асортименту продукції, створенням нових видів речовини й матеріалів, підвищенням вимог до якості й чистоти продуктів;
• стійкими тенденціями зростання цін на енергетичні, матеріальні й інші природні ресурси, що є необхідними для різних виробничих процесів;
• жорсткістю конкурентної боротьби на ринку товарів хімічної промисловості.

У цих непростих умовах першорядною умовою успішної роботи промислового підприємства може бути тільки постановка й розв’язання задачі зниження витрат (собівартості) продукції, що випускається. Для цього потрібна реалізація цілого комплексу заходів, найважливішими з яких є: застосування достатньо точних методів розрахунків хіміко-технологічних процесів, а також вибір оптимальних (найкращих у певному змісті) режимів їх функціонування.

Традиційні методи розрахунків хіміко-технологічних процесів, які базуються на використанні спрощених механізмів їх перебігу й тому вимагають уведення значних коефіцієнтів запасу, є в більшості випадків наближеними й зовсім не відповідають сучасним вимогам. Точні результати іноді можуть бути отримані у результаті досить складних і громіздких розрахунків, однак значно частіше їх одержання неможливе без застосування сучасної комп’ютерної техніки і спеціалізованих пакетів прикладних програм. Лише комп’ютерне моделювання як інструмент для розрахунків хіміко-технологічних процесів дає можливість урахувати найбільшу кількість факторів і явищ, що впливають на перебіг реальних процесів, і забезпечити високу точність передбачення їх поведінки у різноманітних умовах. У результаті коефіцієнти запасу можуть бути зведені до мінімуму, що є одним з істотних факторів економії матеріальних, енергетичних або інших ресурсів.

Для визначення оптимального режиму ведення технологічного процесу в хімічній технології традиційно використовується експеримент на існуючому устаткуванні. Якщо проведення експериментів є неможливим, то залишається спиратися на накопичений під час експлуатації досвід операторів-технологів. Часто для цих цілей створюються лабораторні (аналогічні, подібні, але більш дешеві) установки або технологічні лінії з подальшим виконанням комплексу дослідів на них. Однак такий підхід має недоліки, що є витратними за ресурсами і часом, а іноді й небезпечними. Точні розрахунки оптимального режиму перебігу технологічного процесу на основі математичних моделей і можливість їх оперативного коригування є ще одним важливим фактором підвищення ефективності виробництва.

Для розв’язання розглянутих вище задач, як ми бачимо, необхідні достовірні й надійні математичні моделі хіміко-технологічних процесів і широке застосування математичного моделювання. Сутність цієї методології полягає в заміні вихідного об’єкта його «образом» – математичною моделлю – і надалі у вивченні моделі за допомогою реалізованих на комп’ютерах обчислювально-логічних алгоритмів. Цей метод пізнання поєднує в собі переваги як теорії, так і експерименту. Робота не із самим об’єктом (явищем, процесом), а з його моделлю дає можливість безболісно, відносно швидко й без істотних витрат досліджувати його властивості й поведінку в будь-яких допустимих ситуаціях (переваги теорії). У той самий час обчислювальні (комп’ютерні, імітаційні) експерименти з моделями об’єктів дозволяють, спираючись на ефективність сучасних обчислювальних методів і технічних інструментів інформатики, докладно й глибоко вивчати об’єкти в обсязі, не доступному теоретичним підходам (переваги експерименту). Усе це є причиною того, що методологія математичного моделювання бурхливо розвивається, охоплюючи все нові сфери – від розроблення технічних систем і алгоритмів управління ними до аналізу найскладніших економічних і соціальних процесів.

Елементи математичного моделювання використовувалися із самого початку появи точних наук, і це не випадковість, що деякі методи обчислень називаються іменами таких корифеїв науки, як Ньютон й Ейлер, а слово «алгоритм» походить від імені середньовічного арабського вченого Аль-Хорезмі. Друге «народження» цієї методології припало на кінець 40-х – початок 50-х років XX століття й було зумовлене, принаймні, двома причинами. Перша з них – поява ЕОМ (комп’ютерів), які позбавили вчених величезної за обсягом рутинної обчислювальної роботи. Друга – виконання національних програм СРСР і США зі створення ракетно-ядерного щита, яке не могло бути реалізоване традиційними методами. Математичне моделювання виконало й це завдання: ядерні вибухи й польоти ракет і супутників були попередньо «здійснені» ЕОМ за допомогою математичних моделей і лише потім перетворені на практиці. Цей успіх багато в чому визначив подальший розвиток методології математичного моделювання, без застосування якої тепер у розвинених країнах жоден великомасштабний технологічний, екологічний або економічний проект серйозно не розглядається.

Технічні, екологічні, економічні й інші системи, які вивчаються сучасною наукою, найчастіше не піддаються дослідженню (у потрібній повноті й точності) звичайними методами. Прямий натурний експеримент над ними довгий, дорогий, часто або небезпечний, або, як правило, неможливий, оскільки багато із цих систем існують у «єдиному екземплярі». Ціна помилок і прорахунків у поводженні з ними неприпустимо висока. Тому математичне (ширше – інформаційне) моделювання стає неминучою складовою науково-технічного прогресу.

Прагнення до реалізації подібних складних завдань у хімічній промисловості привело до інтенсивного нагромадження знань на стику двох наук – кібернетики й науки про хімічну технологію. У зв’язку з необхідністю постановки й вирішення проблем хімічної технології з використанням методів і засобів кібернетики останніми роками виник новий науковий напрямок, що одержав назву хімічна кібернетика.

Розглядаючи питання ширше, можна відзначити, що елементи моделювання наявні майже в усіх видах творчої діяльності людей різних «спеціальностей» – дослідників і підприємців, політиків і воєначальників. Привнесення в ці сфери точного знання допомагає обмежити інтуїтивне умоглядне «моделювання», розширює поле застосувань раціональних методів. Звичайно ж математичне моделювання є ефективним лише при виконанні певних професійних вимог: чітке формулювання основних понять і припущень, аналіз адекватності використовуваних моделей, гарантована точність обчислювальних алгоритмів і т.д. Якщо ж говорити про моделювання систем за участі «людського фактора», тобто об’єктів, які тяжко формалізуються, то до цих вимог необхідно додати необхідність акуратного розмежування математичних і життєвих термінів (таких, що звучать однаково, але мають різний зміст), обережного застосування вже наявного математичного апарата до вивчення досліджуваних явищ і процесів (кращий шлях «від задачі до методу», а не навпаки) і багато іншого.

Таким чином, на підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що фахівець, який займається побудовою моделей і моделюванням, повинен мати чітке уявлення про сутність фізико-хімічних явищ, що відбуваються в об’єкті та вміти математично описувати процеси, що відбуваються в об’єкті, тобто  застосовувати методи моделювання.

Література

1. Бондарь А. Г. Математическое моделирование в химической технологии. ‑ К.: Вища школа, 1973. – 280 с.
2. Закгейм А. Ю. Введение в моделирование химико-технологических процессов. ‑ 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Химия, 1982. – 288 с.
3. Гартман Т. Н. Основы компьютерного моделирования химико-технологических процессов: учеб. пособие для вузов / Т. Н. Гартман, Д. В. Клушин. – М.: ИКЦ «Академкнига», 2006. – 406 с.
4. Кафаров В. В. Методы кибернетики в химии и химической технологии. ‑ изд. 2-е. ‑ М.: Химия, 1971. – 379 с.
5. Фрэнкс Р. Математическое моделирование в химической технологии. ‑ М.: Химия, 1971. – 272 с.
6. Бояринов А. И. Методы оптимизации в химической технологии / А. И. Бояринов, В. В. Кафаров. ‑ изд. 2-е. М.: Химия, 1975. – 576 с.

• МВ до лабораторних робіт
• МВ до самостійної роботи
• Силабус дисципліни

Метою викладання навчальної дисципліни є розкриття змісту і структури наукового дослідження, формування дослідницьких навичків інженерів-технологів, надання необхідної бази для активної участі в інноваційній практичній діяльності. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати: методологію проведення наукових досліджень, його етапи, джерела науково-технічної інформації, основи патентознавства та ліцензування, методи обробки наукових результатів та оцінки похибок експерименту.

Поняття «наука» має кілька основних значень:

1. сфера людської діяльності, спрямована на вироблення й теоретичну схематизацію об’єктивних знань про дійсність;
2. результат цієї діяльності – система отриманих наукових знань;
3. окремі галузі наукового знання.

Формою існування й розвитку науки є наукове дослідження. Мета наукового дослідження – визначення конкретного об’єкта і всебічне, достовірне вивчення його структури, характеристик, зв’язків на основі розроблених у науці принципів і методів пізнання, а також отримання корисних для діяльності людини результатів, впровадження у виробництво з подальшим ефектом.

Література

1. Цехмістрова Г.С. Основи наукових досліджень: навч. посібник. –  Київ: Видавничий Дім «Слово»,  2003. – 240 c.
2. Марцин В.С. Основи наукових досліджень: навч. посібник / В.С. Марцин, Н.Г. Міценко, О.А. Даниленко та ін. – Львів: Ромус-Поліграф, 2002. – 128 c.
3. Романчиков В.І. Основи наукових досліджень: навч. посібник. – Київ: Видавництво «Центр учбової літератури», 2007. – 254 с.

1. Силабус_Основи наукових досліджень
2. МВ до практичних занять з дисц_Основи наукових досліджень
3. МВ до самостійної роботи з дисц_Основи наукових досліджень

Мета навчальної дисципліни – надати студентам теоретичні і практичні знання про харчові виробництва, основні закономірності та процеси, що використовують в харчових технологіях, а також навчити студентів обирати харчові добавки у виробництві продуктів харчування в залежності від технологічних завдань.

Вивчення дисципліни надає необхідну базу для проходження переддипломної практики, а також для подальшого самовдосконалення шляхом самостійної підготовки.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

• основні наукові концепції та сучасні теорії хімічних процесів, що використовують на харчових виробництвах;
• особливості технології виробництв харчових продуктів;
• класифікацію галузей харчової промисловості;
• основні компоненти сировини та їх роль в різних технологічних процесах;
• принципи раціонального використання сировини, енергоресурсів, устаткування;
• стан сучасного ринку харчових продуктів та основні маркетингові стратегії виробництв;
• актуальні питання технологій харчової промисловості та харчових добавок.

 У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен вміти:

• застосовувати теоретичні закономірності хімічних процесів при розробці нових продуктів, проведені досліджень та створенні інновацій;
• оцінювати технічні і економічні характеристики результатів наукових досліджень, дослідно-конструкторських розробок, технологій та обладнання хімічних та харчових виробництв;
• володіти основними напрямками інноваційних розробок в галузі харчових добавок та їх впровадженням у харчові  виробництва;
• проводити розрахунки матеріального балансу для процесів, в яких використовуються харчові добавки;
• обирати харчові добавки у виробництві продуктів харчування в залежності від технологічних завдань.

Література

1. Домарецький В.А., Остапчук М.В., Українець А. Технологія харчових продуктів: Підручник / За ред. А.І. Українця. – К.: НУХТ, 2003. – 572с.
2. Люк Э., Ячер М. Консерванты в пищевой промышленности. – 3-е изд. Пер. с нем. – СПб.: ГИОРД, 2000. – 256 с.
3. Товажнянський Л.Л., Бухкало С.І., Капустенко П.О, Орлова Є.І. Загальна технологія харчових виробництв у прикладах і задачах: Підручник. – К.; Центр навчальної літератури, 2005. – 496 с.
4. Сарафанова Л.А. Применение пищевых добавок. Технические рекомендации. – СПб.: ГИОРД, 1999. – 80 с.
5. Сарафанова Л.А. Применение пищевых добавок в индустрии напитков.– СПб.: Профессия, 2007. – 240 с.
6. Сарафанова Л.А. Применение пищевых добавок в переработке мяса и рыбы.– СПб.: Профессия, 2007. – 256 с.

1. Силабус_Технології харчових виробництв
2. МВ до практичних занять з дисц_Технології харчових виробництв
3. МВ до самостійної роботи з дисц_Технології харчових виробництв
4. Запитання до іспиту та до виконання контрольної роботи

Мета навчальної дисципліни – надати майбутнім магістрам теоретичні і практичні знання з аналітичного контролю у виробництві харчової та косметичної продукції, а саме знання про загальні принципи забезпечення і контролю якості хімічної продукції, методики відбору проб та їх підготовки до аналізу, причини неправильності аналітичних вимірювань, процедуру валідації методик вимірювань, етапи проведення аналітичних вимірювань, вимоги до контролю якості вимірювань, лабораторного середовища, обладнання, хімічного посуду та реактивів, основи метрологічного забезпечення аналітичного контролю та менеджменту якості аналітичних лабораторій.

Для досягнення поставленої мети студенту необхідно ознайомитись з загальними вимогами до аналітичної служби підприємств, опанувати загальні принципи забезпечення якості і контролю якості продукції харчових і косметичних виробництв, розуміти методології пробопідготовки, як першого етапу аналітичного контролю, та раціонального вибору методу аналізу, опанувати методи метрологічного забезпечення аналітичного контролю, ознайомитись з процедурою бенчмаркінгу аналітичної лабораторії, документообороту і управління документами з питань аналітичного контролю, опанувати методологію менеджменту якості аналітичних лабораторій.

Література

1. Основы аналитической химии. В 2 кн. / Под ред. Ю.А.Золотова. 3-е изд. – М.: Высшая школа. – – Кн. 1. 359 с., Кн. 2. 503 с.
2. Чарыков А.К. Математическая обработка результатов химического анализа. Методы обнаружения и оценки ошибок. – Л.: Химия, 1984. –168 с.
3. Дворкин В.И. Метрология и обеспечение качества количественного химического анализа. – М.: Химия, 2001. – 261 с.
4. Гармаш А.В., Сорокина Н.М. Метрологические основы аналитической химии. М.: изд-во МГУ, 2012. – 47 с.

1. Силабус_Теоретичні основи аналітичного контролю
2. МВ до сам. роботи з ТОАК
3. МВ до практ. занять з ТОАК

Метою навчальної дисципліни є підготовка магістрів до наукової та виробничо-технологічної діяльності, що передбачає знання принципів проведення наукових досліджень, їх організацію та формування навичок експериментальної роботи.

Наукове дослідження має на меті отримання нового знання. Специфічної відзнакою будь-якого наукового дослідження є можливості верифікації та фальсифікації його результатів. Саме виходячи з цього наукове дослідження має спеціалізовану методологію організації, планування та проведення.

Одним із базових елементів наукового дослідження є літературний огляд. Для виконання літературного огляду необхідно проводити аналіз сучасних літературних джерел. Пошук літературних джерел повинен проводитися як по друкованим матеріалам (книгам, журналам, патентам), так і по електронним джерелам. Результатом літературного огляду є формулювання мети дослідження та постановки конкретних завдань для досягнення цієї мети.

Для успішного наукового дослідження необхідно ретельно спланувати його проведення. Необхідно визначитися з трьома основними елементами проведення дослідження – експериментом, аналізом його результатів та моделюванням. Використання кожного із цих елементів базується на спеціально розроблених принципах. Після проведення наукового дослідження необхідним етапом є апробація результатів, яка може бути проведена у вигляді захисту дипломної роботи або участі в науковій конференції. Для успішного захисту дипломної роботи або виступу на конференції необхідно представити високоякісну презентацію. Така презентація повинна відповідати ряду спеціальних вимог. Всі ці питання детально розглядаються в рамках дисципліни «Методологія та організація наукових досліджень».

Література

1. Басюк Т.М., Думанський Н.О., Пасічник О.В. Основи інформаційних технологій: Навчальний посібник. – Львів: Новий Світ-2000. – 2012 . – 390 с.
2. Деркач Т.М. Інформаційні технології у викладанні хімічних дисциплін: Навчально-методичний посібник. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. – 336 с.
3. Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: Навчальний посібник – К.: Кондор, 2006. – 206 с.
4. Свердан, М.М., Свердан. М.Р. Основи наукових досліджень. – Чернівці: Рута, 2006. – 352 с.
5. Білуха, М.Т. Методологія наукових досліджень. – Київ: АБУ, 2002. – 480 с.
6. Соловйов, С.М. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник. – Київ. Центр учбової літератури, 2007. – 176 с.

• МВ до практичних робіт
• МВ до самостійної роботи
• Силабус дисципліни

Одним з найголовніших методів оцінки якості харчових продуктів є сенсорний (або органолептичний) аналіз. Як навчальна дисципліна, «Сенсорний аналіз» ознайомлює студентів із уявленням про психофізіологічні основи сенсорного аналізу; надає їм теоретичні та практичні знання з методології проведення сенсорного аналізу; демонструє роль сенсорного аналізу як інструменту маркетингу та важливого елементу під час розробки нової харчової продукції.

Закріпленню теоретичного матеріалу сприяє виконання лабораторних робіт, мета яких – розвиток у студентів сенсорної пам’яті, формування практичних навичок щодо організації сенсорного аналізу харчової продукції. Знання і застосування сучасних методів сенсорного аналізу необхідні майбутнім фахівцям-експертам, дегустаторам для проведення об’єктивної оцінки якості харчових продуктів.

Сенсорний аналіз застосовують для визначення та контролю якості готових виробів, харчових напівфабрикатів та сировини. Дослідження проводять з використанням органів чуття експерта: зору, нюху, дотику, смаку, іноді слуху. Таку методику аналізу використовують на підприємствах громадського харчування та торгівлі, в акредитованих лабораторіях для оформлення сертифікатів та інших дозвільних документів на харчову продукцію.

Література

1. Дослідження сенсорне. Словник термінів. ДСТУ ISO 5492:2006. (ISO 5492:1992). – К.: Держстандарт України, 2001. – 15 с.
2. Сенсорний аналіз. Навчальний посібник / Ємченко І.В., Троякова А.О., Батутіна А.П. та ін. – Львів: Афіша, 2013. – 328 с.
3. Сенсорний аналіз харчових продуктів: навчальний посібник / Гладкий Ф.Ф., Тимченко В.К., Некрасов П.О. та ін. – Харків: Технологічний Центр, 2018. – 132 с.
4. Малигіна В.Д., Титаренко Л.Д. Основи сенсорного аналізу: навчальний посібник. – Д: ДонДУЕТ, 2014. – 152 с.
5. Родина Т.Г. Сенсорный анализ продовольственных товаров: учебник. – М.: Издательский центр «Академия», 2014. – 208 с.

1. Силабус_Сенсорний аналіз
2. МВ до сам. роботи з Сенсорного аналізу
3. МВ до ЛР з Сенсорного аналізу

Метою викладання дисципліни є підготовка магістрів до наукової та виробничо-технологічної діяльності, що передбачає знання принципів проведення наукових досліджень, їх організацію, методів встановлення хімічних і фізико-хімічних властивостей речовини, а також формування навичок розв’язання складної задачі або проблеми хімічних технологій на основі проведення наукових досліджень.

Під час опанування дисципліною «Наукові дослідження за темою магістерської роботи» студент разом з науковим керівником:

• обирає методи досліджень за темою дипломної роботи;
• планує і здійснює експериментальні та теоретичні дослідження за темою дипломної роботи;
• проводить інтерпретацію і узагальнення отриманих результатів.

Результатом наукових досліджень за темою дипломної роботи є нові знання, призначені для створення нових або вдосконалення існуючих матеріалів, продуктів, пристроїв, методів, технологій тощо. При проведені досліджень студент повинен показати вільне володіння практичними навичками та теоретичними знаннями в рамках освітньо-наукової програми спеціальності «161- Хімічні технології та інженерія».

Література

1. Рузинов Л.П., Слободникова Р.И. Планирование эксперимента в химической технологи. – М.: Химия, 1980. – 280 с.
2. Основы аналитической химии. В 2 кн. / Под ред. Ю.А. Золотова. 3-е изд. – М.: Высшая школа. – – Кн. 1. 359 с., Кн. 2. 503 с.
3. Чарыков А.К. Математическая обработка результатов химического анализа. Методы обнаружения и оценки ошибок. Л.: Химия, 1984. 168 с.
4. Дворкин В.И. Метрология и обеспечение качества количественного химического анализа. М.: Химия, 2001. 261 с.
5. Організація наукових досліджень, написання та захист магістерських дисертацій / За ред. В.В. Пасічника: Навчальний посібник. Львів: Новий Світ-2000. – 2012 . – 282 с.

1. Силабус_Наукові дослідження за темою магістерської роботи
2. МВ до сам. роботи з Наукових досл. за темою_маг_роботи
3. МВ до ЛР з Наукових досл. за темою_маг_роботи
4. МВ до практ. занять з Наукових досл. за темою_маг_роботи
5. МВ до КР з Наукових досл. за темою_маг_роботи

В сучасному світі косметичні засоби є невід’ємною частиною нашого життя. Насамперед вони призначені для догляду та прикрашенню шкіри, волосся, нігтів, тобто тіла людини. Однак людина живе в спеціалізованому середовищі (будинку, квартирі) та використовує велику кількість речей, наприклад: одежу та взуття, меблі, посуд, санітарні фаянсові вироби тощо. Всі ці речі та матеріали для виконання своїх функцій та подовження терміну використання також потребують догляду та часто декоруванню. Засоби, які використовуються для цього, можливо визначити саме як функціональну косметику. Це пов’язано з тим, що їх призначення аналогічне косметичним засобам, однак не для тіла, а для його оточення. До функціональної косметики також відноситься і автокосметика. Автомобілі, як всередині так і зовні, особливо потребують догляду. Таким чином, слід зазначити дуже великий перелік матеріалів та засобів, які відносяться до функціональної косметики:

• Засоби для прання: пральні порошки, гелі, капсули. Основні компоненти та апертури (тобто добавки для виконання спеціальних функцій, наприклад: відбілювачі, антистатики тощо);
• Засоби для миття посуду. Концентровані та готові до використання;
• Засоби для видалення плям, очищення скла та дзеркал, кахелю, керамічних, фаянсових та емальованих виробів. Засоби для миття вікон та кахелю. Засоби по догляду за сантехнікою та прочистки каналізаційних труб. Засоби для догляду за газовими та електричними плитами;
• Засоби по догляду за взуттям та шкіряними виробами. Особливості зовнішнього догляд за шкіряним, замшевим, тканинним та полімерним взуттям. Засоби по догляду за внутрішніми частинами взуття. Догляд за шкіряною одежею;
• Засоби по догляду за меблями. Особливості засобів по догляду за полірованими і неполірованими меблями. Засоби із поліруючим ефектом;
• Засоби по догляду за підлогою. Особливості засобів для дерев’яних фарбованих та лакованих підлог, підлог із полімерним покриттям (лінолеум) тощо. Засоби для очистки та засоби для полірування;
• Автокосметика: засоби по догляду за зовнішнім станом автомобіля і по догляду за салоном.

Таким чином, метою викладання дисципліни «Функціональна косметика» є надання студентам-магістрам систематизованих знань в галузі функціональної косметики, а саме препаратів побутової хімії, засобів по догляду за домом, одягом, автомобілем, а також формування вміння та навичок з розробки нових і вдосконалення існуючих рецептур та технологічних процесів виготовлення засобів функціональної косметики.

Література

1. Баланова Т.Е., Сафонов В.В. Чистка одежды (удаление пятен с текстильных изделий). – М.: ФГБОУ ВО «Моск. гос. ун-т дизайна и технологии», 2013. – 138 с.
2. 2. Меркулов, Д. А. Комплексоны и ПАВ в средствах бытовой химии: учебное пособие. – Ижевск: Изд. дом «Удмуртский ун-т», 2013. – 110 с.
3. 3. Москвичев, Ю.А., Фельдблюм В.Ш. Химия в нашей жизни (продукты органического синтеза и их применение). – Ярославль: Ярославский гос. технический ун-т, 2007. – 410 с.
4. 4. Хворостухина С.А., Доброва Е.В. Современная бытовая химия: монография. – М.: Столица-Принт, 2004. – 464 с.
5. 5.Средства для очистки и ухода в быту: химия, применение, экология и безопасность потребителей / Г.Г. Хауталь, Г. Вагнер [пер. с англ.]. – М.: Косметика и медицина, 2007. – 439 с.

• МВ ЛР Функціональна косметика
• МВ СР Функціональна косметика
• Силабус дисципліни

Дисципліна «Технологія косметико-гігієнічних миючих засобів» є органічним продовженням дисциплін «Хімія та технологія косметичних засобів» та «Хімія ПАР в харчовій та косметичній промисловості». Предметом вивчення дисципліни є основні класи косметичних засобів піномиючого призначення: шампуні, бальзами, ополіскувачі та мила косметичні.

Сучасний догляд за шкірою та волоссям неможливий без піномиючих засобів, особливо в умовах сучасної екології при постійному негативному впливі факторів зовнішнього середовища. Окрім того, для кожного з типів шкіри та волосся необхідним є свій засіб, який не тільки ефективно видалить забруднення, але і вирішить певну проблему.

Метою вивчення даної дисципліни є надання студентам-магістрам теоретичних та практичних знань про технологічні властивості компонентів косметико-гігієнічних миючих засобів, обгрунтованість їх використання в певному типі косметичного продукту, способи отримання основних типів косметичних миючих засобів та методи контролю якості отриманих готових продуктів.

Література

1. Шевердяев О. Н. Основы технологии поверхностно-активных веществ и синтетических моющих средств: учеб. пособие / О. Н. Шевердяев, П. С. Белов, А. М. Шкитов – М.: МГОУ, 2001. – 201 с.
2. Башура А.Г. Технология косметических и парфюмерных средств. – Х.: Изд-во НФАУ, 2002. – 272 с.
3. Ковалев В. М. Технология производства синтетических моющих средств: учеб. пособие / В. М. Ковалев, Д. С. Петренко – М.: Химия, 1992. – 272 с.
4. Плесовских В.А., Безденежных А.А. Физико-химические и теплофизические свойства веществ и материалов мыловаренных и косметических производств (справочно-информационный сборник). – М.: «Пищепромиздат», 2001. – 140 с.

1. Силабус_Технологія косметико-гігієнічних миючих засобів
2. МВ для лаб. робіт_ТКГМЗ
3. МВ до сам. роботи_ТКГМЗ

Метою викладання навчальної дисципліни є підготовка інженерів-технологів для виробничо-технологічної діяльності, що передбачає знання сучасного стану, перспектив та основних напрямків розвитку хімічної промисловості; формування у студентів теоретичних і практичних знань основних принципів організації та технологічного проектування підприємств галузі.

Для досягнення поставленої мети студенту необхідно ознайомитись з сучасним обладнанням та інноваційними технологіями виробництва, засвоїти принципи  зонування території підприємства та характеристики основних, допоміжних, обслуговуючих і адміністративних виробничих приміщень, методи компонування технологічного обладнання, загальні відомості про плани і перерізи будівель, опанувати систему автоматизованого креслення за домогою програмних пакетів AutoCAD, СhemCAD, Компас тощо.

Література

1. Волошин М.Д. Устаткування галузі і основи проектування: Підручник/ М.Д. Волошин, А.Б .Шестозуб, В.М. Гуляєв. – Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2004.- 371с.
2. Дворецкий С.И. Основы проектирования химических производств / С.И. Дворецкий, Г.С. Кормильцин, В.Ф. Калинин. – М. : Машиностроение, 2005. – 280 с.
3. Альперт Л.З. Основы проектирования химических установок. – М.: 2009. – 304 с.
4. Гринберг Я.И. Проектирование химических производств. – М. : Изд-во «Химия». – 2001. – 268 с.

• Силабус до дисципліни
• МВ до практичних робіт
• МВ до самостійної роботи
• Силабус до КП
• МВ до КП

Дисципліна вдосконалює знання та вміння студентів використовувати комп’ютерну техніку для розв’язання різноманітних задач. В наш час вирішення великого кола завдань в хімії і хімічній технології неможливе без звернення до математики та методів, які надають саме математика та її прикладні розділи (чисельні методи, математичне моделювання, методи оптимізації тощо). Вміння обробляти результати спостережень, здатність оцінювати параметри статистичних рядів розподілу, що отримані в результаті експериментальних досліджень, є ключовим вмінням для бакалавра з хімічних технологій.

Мета дисципліни – поглибити знання і вміння студентів використовувати сучасні програмні продукти для вирішення завдань хімії та хімічних технологій, використовувати сучасні методи статистичної обробки експериментальних даних та чисельного моделювання хімічних і хіміко-технологічних процесів.

Література

1. Мартьянова А.Е. Компьютерные вычисления в пакете Mathcad. – Астрахань: Астраханский Государственный Технический Университет, 2005. – 103 с.
2. Исакова О.П., Тарасевич Ю.Ю., Юзюк Ю.И. Обработка и визуализация данных физических экспериментов с помощью пакета Origin. Анализ и обработка спектров: учебно-методическое пособие. – Ростов-на-Дону: Южный федеральный университет, 2007. – 76 с.
3. Богданов А.А. Визуализация данных в Microcal Origin. – М.: «Альтекс-А», 2003. – 112 с.
4. Поликарпов В.М., Ушаков И.В., Головин Ю.М. Современные методы компьютерной обработки экспериментальных данных: Учебное пособие. – Тамбов: Издательство ТГТУ, 2006. – 84 с.
5. Воскобойников Ю.Е., Воскобойникова Т.Н. Программирование в математическом пакете MATHCAD. – Новосибирск: Изд-во Новосибир. гос. архитектурно-строительного ун-та, 1999. – 33 с.

1. Силабус_Комп’ютерні розрахунки в хімії та хімічних технологіях
2. МВ до сам. роботи з Комп. розр. в хімії та хім. техн.
3. МВ до практ. занять з Комп. розр. в хімії та хім. техн.

Метою викладання дисципліни є вдосконалення теоретичних і практичних знань аспірантів спеціальностей «102 – Хімія» та «161 – Хімічні технології та інженерія»  з питань застосування комп’ютерних мереж для пошуку науково-технічної інформації та використання сучасних програмних засобів для обробки, систематизації і аналізу результатів наукових досліджень, а також для проведення математичного моделювання та/або обчислювального експерименту.

Під час опанування дисципліною «Інформаційні технології в наукових дослідженнях» аспірант здійснює пошук та систематизацію науково-технічної літератури за темою дисертаційної роботи з використанням баз даних ScienceDirect та Google Scholar, спеціалізованої програми Mendeley, проводить математичну, статистичну та аналітичну обробку експериментальних даних за допомогою програмних пакетів Origin, Mathcad, Excel та Statgraphics. Результатом практичного опанування дисципліною є нові знання, призначені для створення нових або вдосконалення існуючих матеріалів, продуктів, пристроїв, методів, технологій тощо.

         Література

1. Основи інформаційних систем / За ред. В.Ф. Ситника. – К.: КНЕУ. 2001. – 420 с.
2. Кузнецов И.Н. Интернет в учебной и научной работе: Практическое пособие. – М.: Изд.-торг. корп. “Дашков и К”, 2002. – 192 с.
3. Колесников О.В. Основи наукових досліджень: навч. посіб. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 144 с.
4. Метешкін К.О. Інформаційні системи і технології / К.О. Метешкін, О. Б. Костенко, Т.С. Сенчук. – X., 2010. – 240 с.
5. Організація наукових досліджень, написання та захист магістерських дисертацій / За ред. В.В. Пасічника: Навчальний посібник. Львів: Новий Світ-2000. – 2012 . – 282 с.

• Силабус Інформ_техн_в наук_досл
• МВ до ЛР з Інформ_техн_в наук_досл
• МВ до СР з Інформ_техн_в наук_досл

Метою викладання дисципліни є вдосконалення теоретичних і практичних знань аспірантів спеціальностей «102 – Хімія» та «161 – Хімічні технології та інженерія»  про статистичні моделі хімічних і хіміко-технологічних процесів та їх використання для оптимізації об’єктів хімії та хімічних технологій.

Для досягнення поставленої мети аспіранту необхідно ознайомитись з загальними вимогами до експерименту і математичного моделювання, як методів досліджень в хімії та хімічній технології; опанувати методи повного і дробного факторного експерименту і їх застосування для оптимізації хімічних та хіміко-технологічних процесів; опанувати способи оптимізації методами крутого сходження та спуску, Монте-Карло, симплекса та контурно-графічного аналізу; опанувати процедуру інтерпретації статистичних моделей ХТП.

Результатом опанування дисципліною є нові знання, призначені для створення нових або вдосконалення існуючих матеріалів, продуктів, пристроїв, методів, технологій тощо.

       Література

1. Бондарь А.Г., Статюха Г.А., Потяженко И.А. Планирование эксперимента при оптимизации процессов химической технологии. – Киев: Вища школа, 1980. – 264 с.
2. Чарыков А.К. Математическая обработка результатов химического анализа. – Л.: Химия, 1984. – 167 с.
3. Вершинин В.И., Перцев Н.В. Планирование и математическая обработка результатов химического эксперимента: учебное пособие. – Омск: Изд-во ОмГУ, 2005. – 217 с.
4. Рузинов Л.П., Слободчикова Р.И. Планирование эксперимента в химии и химической технологии. – М.: Химия, 1980. – 280 с.
5. Володарский Е.Т., Мамоговский В.Н., Туз Ю.М. Планирование и организация измерительного эксперимента. – Киев.: Вища шк., 1987. – 280 с.

• Силабус_Інформ_техн_в наук_дослідженнях
• МВ до лабораторних робіт
• МВ до самостійної роботи

Метою викладання дисципліни є вдосконалення теоретичних і практичних знань аспірантів спеціальностей «102 – Хімія» та «161 – Хімічні технології та інженерія» про методи досліджень та аналіз результатів експериментальних досліджень в хімії та хімічних технологіях­­­­­­.

Для досягнення поставленої мети аспіранту необхідно ознайомитись з загальними вимогами до експерименту, математичного і комп’ютерного моделювання, як методів досліджень в хімії та хімічній технології; опанувати методи математичного планування експерименту, а також методи дисперсійного кореляційного та регресійного аналізів.

Результатом практичного опанування дисципліною є нові знання, призначені для створення нових або вдосконалення існуючих матеріалів, продуктів, пристроїв, методів, технологій тощо.

Викладання дисципліни «Методи дослідження та аналіз результатів експериментів в хімічних технологіях та інженерії­­­­­­» здійснюється після опанування аспірантами таких дисциплін як «Інформаційні технології в наукових дослідженнях» і «Теоретичні та практичні проблеми сучасних хімічних технологій та інженерії».

Література

1. Вершинин В.И., Перцев Н.В. Планирование и математическая обработка результатов химического эксперимента: учебное пособие. – Омск: Изд-во ОмГУ, 2005. – 217 с.
2. Колесников О.В. Основи наукових досліджень: навч. посіб. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 144 с.
3. Бондарь А.Г., Статюха Г.А., Потяженко И.А. Планирование эксперимента при оптимизации процессов химической технологии. – Киев: Вища школа, 1980. – 264 с.
4. Акулич И.Л. Математическое программирование в примерах и задачах. – М.: Высш. шк., 1986. – 319 с.
5. Чарыков А.К. Математическая обработка результатов химического анализа. – Л.: Химия, 1984. – 167 с.

• Силабус_Методи досл_та аналіз рез_в хімії та ХТ
• МВ з СР з Мет_досл_та  аналіз рез_в хімії та ХТ
• МВ до ЛР з Мет_досл_та  аналіз рез_в хімії та ХТ

Метою викладання дисципліни є вдосконалення теоретичних і практичних знань аспірантів спеціальності «161 Хімічні технології та інженерія» про хімічний склад і методи промислового одержання речовин, які дозволені в наш час для використання в Україні в якості харчових добавок та компонентів косметичних засобів, а також надати знання з проблематики розвитку теорії і практики хімічних технологій харчових добавок та косметичних засобів.

Для досягнення поставленої мети аспіранту необхідно ознайомитись з концепцією сталого розвитку суспільства і проблематикою розвитку хімічних технологій харчових добавок та косметичних засобів; хімічними технологіями речовин, що використовують в якості харчових добавок та компонентів косметичних засобів і які впливають на органолептичні властивості харчової та косметичної продукції, регулюють їх смак, аромат, колір та підвищують строк придатності.

Результатом опанування дисципліною є нові знання, призначені для створення нових або вдосконалення існуючих хімічних технологій харчових добавок та косметичних засобів.       

Література

1. Ластухін Ю.О. Харчові добавки. Е-коди. Будова. Одержання. Властивості. Навч. посібник / Ю. О. Ластухін – Львів, Центр Європи, 2009. – 836 с.
2. Хімічні технології харчових добавок і косметичних засобів: Теорія і лабораторні практикуми: навч. посібник у 2 част. Частина 1 / М.В. Ніколенко, Т.М. Авдієнко, О.Ю. Вашкевич та ін. – Дніпро : ДВНЗ УДХТУ, 2021. – 411 с.
3. Пищевые и биологически активные добавки: Учеб. для студ. высш. учеб. завед. / В.Н.Голубев, Л.В.Чичева-Филатова, Т.В.Шленская. – М.: Изд. центр «Академия», 2003. – 208 с.

• Силабус ТПП_ХТХДтаКЗ_PhD_161
• МУ з СР з ТПП_ХТХДтаКЗ_PhD_161
• МУ з ПЗ з ТПП_ХТХДтаКЗ_PhD_161

Метою викладання дисципліни є вдосконалення теоретичних і практичних знань аспірантів спеціальності «102 Хімія» з аналітичного контролю у хімічному виробництві, а саме знань про загальні принципи забезпечення і контролю якості хімічної продукції, етапи проведення аналітичного контролю та основи його метрологічного забезпечення.

Для досягнення поставленої мети аспіранту необхідно ознайомитись з загальними вимогами до аналітичної служби підприємств, розуміти методології пробопідготовки, як першого етапу аналітичного контролю, та раціонального вибору методу аналізу, опанувати методи метрологічного забезпечення аналітичного контролю, ознайомитись з процедурою бенчмаркінгу аналітичної лабораторії, документообороту і управління документами з питань аналітичного контролю, опанувати методологію менеджменту якості аналітичних лабораторій.

Література

1. Дворкин В.И. Метрология и обеспечение качества количественного химического анализа. – М.: Химия, 2001. – 261 с.
2. Чарыков А.К. Математическая обработка результатов химического анализа. Методы обнаружения и оценки ошибок. – Л.: Химия, 1984. – 168 с.
3. Основы аналитической химии. В 2 кн. / Под ред. Ю.А. Золотова. 3-е изд. – М.: Высшая школа, 2004. – Кн. 1. 359 с., Кн. 2. 503 с.

• Силабус_Контроль якості вимірювань в АХ
• МВ до практичних робіт
• МВ до самостійної роботи

Дисципліна «Вступ до спеціальності» є по суті першим знайомством студентів із задачами майбутньої професії та дозволяє краще зрозуміти, які саме знання необхідні для того, щоб стати висококваліфікованим фахівцем у цій галузі.  Кожен за власним уподобанням намагається обирати цікаву та затребувану спеціальність, але не завжди із назви зрозуміло, з чим саме прийдеться працювати. Тому необхідним є певний вступний курс, який може дати уявлення про майбутні задачі обраної професії.

Навчання за освітньою програмою «Хімічні технології харчових добавок та косметичних засобів» готує універсальних фахівців із знаннями широкого спектра різноманітних речовин, що використовують в якості харчових добавок та компонентів косметичних засобів. Отже напрямок роботи таких спеціалістів охоплює як косметичні виробництва, так і підприємства по виробництву харчових добавок та харчової продукції різного спрямування.

Література

1. Ластухін Ю.О. Харчові добавки. Е-коди. Будова. Одержання. Властивості. Навч. Посібник. – Львів: Центр Європи, 2009. – 836 с.
2. Нечаев А.П., Кочеткова А.А., Зайцев А.Н. Пищевые добавки. – М.: Колос, Колос-Пресс, 2002. – 256 с.
3. Сарафанова Л. А. Пищевые добавки. Энциклопедия. – СПб.: ГИОРД, 2004. – 808 с.
4. Башура А.Г. Технология косметических и парфюмерных средств. – Х.: Изд-во НФАУ, 2002. – 272 с.
5. Пешук Л.В. Технологія парфумерно-косметичних продуктів / Л.В. Пешук, Л.І. Бавіка, І.М. Демідов – К.: ЦУЛ, 2007. – 52 с.
6. Плетнев М.Ю. Косметико-гигиенические моющие средства. – М.: «Химия», 1990. – 272 с.

1. МВ з СР до Вступу до спеціальності
2. Силабус дисципліни_Вступ до спеціальності

У підготовці бакалаврів за спеціальністю «161 Хімічні технології та інженерія” дисципліна «Біологічно-активні добавки» є важливим  курсом, бо цей клас речовин знаходить широке використання як в харчових продуктах, так і в косметичних засобах. Мета навчальної дисципліни – надати майбутнім бакалаврам теоретичні і практичні знання про властивості та процеси  обміну  біологічно-активних сполук, ознайомити з визначенням їх біологічної активності, технологічних функції  та оцінки впливу на організм людини. 

Біологічно активні добавки – це речовини або їх суміші, що використовуються для надання раціону харчування спеціальних лікувальних або лікувально-профілактичних властивостей. Біологічно активні добавки містять один або кілька з перерахованих нижче інгредієнтів:

• Вітаміни;
• Мінерали;
• Лікарські рослини;
• Амінокислоти;
• Інші субстанції, яка призначена для доповнення до їжі шляхом збільшення споживання харчових речовин;
• Концентрати, метаболіти (вуглеводи, ліпіди, білки, нуклеїнові кислоти), екстракти або їх комбінації.

Основна мета створення БАДів – це можливість за допомогою концентратів мікро- і макронутрієнтів коректувати хімічний склад раціонів харчування і тим самим надавати їм певну біологічну спрямованість. БАДи виготовляють  у вигляді лікарських форм – порошків, таблеток, капсул, екстрактів, настоїв тощо  як з сировини рослинного, тваринного або мінерального походження, так і  з речовин, які  отримують хімічними та біотехнологічними способами.

Біологічно активні добавки до їжі поділяють на 3 основні групи: нутріцевтики, парафармацевтики, пробіотики. 

Нутріцевтики – це БАДи, які являють собою есенціальні біологічно активні речовини і є основними компонентами організму: вітаміни, макро- і мікроелементи (залізо, кальцій, селен, цинк, фтор тощо), поліненасичені жирні кислоти, незамінні амінокислоти, деякі моно- і дисахариди, харчові волокна. Метою застосування нутріцевтиків є корекція хімічного складу їжі людини. Вони можуть вміщувати добові дози цілого комплексу незамінних речовин. Це проміжний продукт між їжею та ліком – він насичує організм харчовими речовинами, но зовсім заміняти ним їжу не можна.    Нутріцевтиками можна відкоректувати раціон і оздоровити організм, але не можна вилікувати людину. 

Парафармацевтики – це БАДи, які проявляють певну фармакологічну активність і застосовуються для профілактики, допоміжної терапії та підтримки в фізіологічних межах функціональної активності органів і систем. До них відносяться: біофлавоноїди; алкалоїди; глікозиди; сапоніни; органічні кислоти; ефірні олії; полісахариди.

Пробіотики – це БАДи, у склад яких входять живі мікроорганізми та/або їх метаболіти (біфідобактерії, лактобактерії), які проявляють нормалізуючий вплив на склад і біологічну активність мікрофлори травного каналу.

Література

1. Княжев В.А. Суханов Б.П., Тутельян В.А. Правильное питание. Биодобавки, которые вам необходимы. – М.: ГЭОТАР медицина, 1998. – 208 с.
2. Пилат Т.Л., Иванов А.А. Биологически активные добавки к пище: Теория, производство, применение. – М.: Авалон, 2002. – 710 с.
3. Биохимические основы действия микрокомпонентов пищи / А.В. Шабров, В.А. Дадали, В.Г. Макаров. – М.: Авалон, 2003. – 166 с.

1. БАК_161_Силабус_Біологічно-активні добавки
2. БАК_161_МВ до ЛР з дисц_Біологічно-активні добавки
3. БАК_161_МВ до СР з дисц_Біологічно-активні добавки

Мета вивчення нової дисципліни «Космецевтика» – вдосконалення знань магістрів з технології косметичних засобів та формування навичок з розробки косметичних препаратів з фармацевтичними інгредієнтами.

Космецевтика як галузь знань була сформована на межі косметології та фармакології. До препаратів цієї групи відносяться косметичні продукти, що завдяки вмісту активних компонентів, мають певні переваги у порівнянні зі звичайними косметичними засобами. До космецевтичних засобів часто відносять й зразки так званої «лікувальної косметики», до складу якої можуть входити фармацевтичні компоненти. Управління санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів (FDA, США) відносять такий тип препаратів до категорії «космецевтика» і не відносять до категорії «косметика», оскільки на думку експертів, «косметика не може бути одночасно медикаментом або ліками». Однак певні типи косметики можуть одночасно класифікувати до двох категорій – косметики та ліків. Наприклад, звичайні шампуні для волосся відносять до категорії косметики, оскільки їх основне призначення – очищення волосся від бруду. Але шампуні проти лупи, завдяки вмісту лікарських препаратів у їхньому складі, відносять одночасно як до косметики, та і до ліків.

Активною основою багатьох космецевтичних засобів особистої гігієни є інгредієнти з рослинних джерел, оскільки нарешті з’явилося розуміння того факту, що саме рослини є основним джерелом фітохімічних речовин, які можуть повернути здорову шкіру та покращити зовнішній вигляд. При цьому, на відміну від косметичних засобів на рослинній основі, що зазвичай містять мікрокількості фітокомпонентів, склад космецевтичних препаратів характеризується великими концентраціями активних речовин, в тому числі  рослинного походження, що дозволяє отримати більш сильний та явно виражений ефект при застосуванні таких засобів для нормалізації стану шкіри. В наш час у космтичній промисловості використовують певні рослини для створення нових космецевтиків конкретного спрямування (захист від сонця, омолодження, боротьба зі зморшками, антиоксиданти, антиалергени).

Безліч засобів, що належать до косметичної продукції, також містить активні фармацевтичні субстанції, що є фармакопейними (наприклад: піритіонат цинку, кофеїн, ментол, сечовина, лідокаїн та ін.). Основною відмінністю косметичних засобів від ліків є відсутність дозування та певних рекомендації щодо частоти застосування, оскільки для звичайних косметичних засобів ця інформація не має суттєвого значення. Наприклад, відсутність систематичного використання того чи іншого косметичного засобу не може нашкодити організму. Космецевтичні препарати при цьому є більш схожими на лікарські засоби із чіткими рекомендаціями щодо способу та частоти їх використання.

Першим космецевтичним препаратом вважають інноваційний для свого часу крем, що містив звичайний на сьогодні антивіковий компонент – ретиноєву кислоту – різновид вітаміну А. Але оскільки цей крем містив ще й інші компоненти, він вже не міг вважатися суто косметичним або лікарським засобом, тому для нього було створено нову категорію засобів – космецевтики, які при цьому не можуть вважатися лікарськими засобами, оскільки необхідно пройти певні випробування та отримати відповідні сертифікати.

Отже, вивчення даного курсу є цікавим з точки зору вдосконалення знань із технології косметичних засобів та є необхідним для підвищення кваліфікації майбутніх спеціалістів-технологів, а знання, набуті у ході вивчення даної дисципліни, можуть бути корисними не тільки у професійному сенсі, а й стати у пригоді у звичайному житті.

Література

1. Башура А.Г. Технология косметических и парфюмерных средств. – Х.: Изд-во НФАУ, 2002. – 272 с.
2. Кривова А.Ю., Паронян В.Х. Технология производства парфюмерно-косметических продуктов. – М.: ДеЛи принт, 2009. – 667 с.
3. Ердакова В.П. Современные косметические товары: ассортимент, потребительские свойства, экспертиза качества. – Барнаул: БТИ, 2007. – 142 с.
4. Марголина А.А., Ернандес Е.И., Зайкина О.Э. Новая косметология. – М: Косметика и медицина, 2001. – 204 с.
5. Орасмяэ-Медер Т., Шатрова О. Наука красоты. – М.: Альпина паблишер, 2020. – 416 с.

1. Силабус_Космецевтика
2. МВ для лаб. робіт_Космецевтика
3. МВ до сам. роботи_Космецевтика

Мета дисципліни – вдосконалити теоретичні і практичні знання аспірантів спеціальності «161 Хімічні технології та інженерія» про електрохімічні методи промислового одержання металів, органічних та неорганічних речовин, технологій нанесення покриттів, функціонування та виробництва хімічних джерел струму та електрохромних пристроїв, а також надати знання з проблематики розвитку теорії і практики хімічних технологій технічної електрохімії.

Основні завдання і результати вивчення дисципліни:

• отримати передові концептуальні та методологічні знання з хімічних технологій та інженерії і на межі предметних галузей, а також дослідницькі навички, достатні для проведення наукових і прикладних досліджень на рівні останніх світових досягнень з відповідного напряму, отримання нових знань та/або здійснення інновацій;
• планувати і виконувати експериментальні та/або теоретичні дослідження з хімічних технологій та інженерії та дотичних міждисциплінарних напрямів з використанням сучасних інструментів, критично аналізувати результати власних досліджень і результати інших дослідників у контексті усього комплексу сучасних знань щодо досліджуваної проблеми;
• розуміти загальні принципи та методи хімічного синтезу нанорозмірних та наноструктурованих матеріалів, нових речовин і функціональних матеріалів та застосувати їх в сучасних технологіях та інженерії;
• застосовувати знання з фундаментальних наук і розуміння їх основних положень для вирішення задач синтезу й аналізу елементів та систем, характерних обраній області наукових досліджень.

Література

1. Горбачов А.К. Технiчна електрохiмiя. Ч.1. Електрохімічні виробництва хімічних продуктів: Підручник / За ред. д-ра техн. наук, проф. I.Б. Байрачного. – Х.: ВАТ «Видавництво «Прапор»», 2002. – 254 с.
2. Кошель М.Д. Теоретичні основи електрохімічної енергетики. – Дніпропетровськ, 2002. – 400 с.
3. Байрачний Б.І. Технічна електрохімія. Ч.2. Хімічні джерела струму: Підручник. – Харків: НТУ «ХПІ», 2003. – 174 с

1. Силабус_ТПП ХТТЕ
2. МВ для практ. робіт_ТПП ХТТЕ
3. МВ до сам. роботи_ТПП ХТТЕ

1. Виробнича практика студентів 4-го курсу

Виробнича (технологічна) практика, як складова частина навчального процесу, проводиться після засвоєння та успішного складання іспитів і заліків з нормативних, фундаментальних, професійно орієнтованих і спеціальних дисциплін.

Мета дисципліни – закріпити й розширити теоретичні знання, що одержані студентами при навчанні, придбати навички роботи інженерно-технічного персоналу цеху за фахом, а також зібрати та опрацювати матеріал для написання кваліфікаційних бакалаврських робіт.

Виробнича практика проводиться на підприємствах харчової промисловості та підприємствах, що виготовляють косметичні засоби або харчові добавки. На практику студенти направляються наказом по університету у відповідності із заздалегідь узгодженими договорами між університетом і підприємствами. Перед від’їздом на практику студенти отримують завдання на звіт з виробничої практики, індивідуальні вказівки від керівника звіту з виробничої практики і керівника практики від університету та програму практики.

1. Силабус_Виробнича практика
2. МВ до сам. роботи та підготовки звіту з виробничої практики

2. Асистентська практика магістрів

Освітньо-професійна програма магістерської підготовки передбачає освітню та науково-дослідну складові. Освітня компонента магістерської програми призначена для формування більш цілісного, поглибленого бачення професійної діяльності, широти та фундаментальності освіти, що отримується, максимальної наближеності її до сучасного рівня наукових знань у відповідній галузі. Тому, складовою освітньо-професійної програми разом із науково-дослідною як форма професійного навчання магістра передбачена асистентська практика, яка спрямована на практичне закріплення тих теоретичних знань, які студент набув при вивченні курсів “Педагогіка та психологія вищої школи” та “Методика викладання у вищій школі”.

Діяльність студента в період асистентської практики є аналогом професійної діяльності викладача вищої школи при виконанні ним обов’язків асистента-стажера в реальних умовах випускної кафедри.

Асистентська практика проводиться у термін, який визначається навчальним планом підготовки магістрів. Призначення магістрів на асистентську практику проводиться за наказом ректора ДВНЗ УДХТУ.

1. Силабус_Асистентська практика
2. МВ до сам. роботи та підготовки звіту з асистентської практики

3. Науково-дослідна практика магістрів

Науково-дослідна діяльність магістрів вищих навчальних закладів України є одним із основних чинників підготовки висококваліфікованих кадрів відповідного профілю.

Магістр – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра здобув поглиблені спеціальні уміння та знання, має певний досвід їх застосування та продукування для вирішення проблемних професійних завдань у певній галузі. Магістр повинен мати широку ерудицію, фундаментальну наукову базу, володіти методологією наукової творчості, сучасними інформаційними технологіями, методами отримання, обробки, зберігання і використання наукової інформації, бути спроможним до плодотворної науково-дослідницької і науково-педагогічної діяльності.

Освітньо-професійна програма підготовки магістрів за спеціальністю «161 Хімічні технології та інженерія» передбачає науково-дослідну практику. Науково дослідна робота студента-магістра виконується під керівництвом наукового керівника. Науково-дослідна практика проводиться у термін, який визначається навчальним планом підготовки магістрів. Призначення магістрів на практику проводиться за наказом ректора УДХТУ.

Мета науково-дослідної практики полягає у розвитку компетенцій магістрів спеціальності «161 Хімічні технології та інженерія», пов’язaних з оргaнізaцією і виконaнням нaуково-дослідних робіт, оволодіння сучасними методами та методиками проведення наукових досліджень при виконанні магістерської дипломної роботи, а також виконання окремих завершених досліджень як етапів магістерської роботи.

1. Силабус_Науково-дослідна практика магістрів
2. МВ до сам. роботи з Науково-дослідної практики магістрів

4. Науково-дослідна практика аспірантів

Мета дисципліни – розвиток компетенцій аспірантів спеціальності «161 Хімічні технології та інженерія», пов’язaних з оргaнізaцією і виконaнням нaуково-дослідних робіт, оволодіння сучасними методами проведення наукових досліджень, вдосконалення та розробка нових методик, а також виконання окремих цілісних досліджень як етапів виконання дисертаційної роботи.

Основні завдання і результати проходження практики:

• Отримати передові концептуальні та методологічні знання з хімічних технології та інженерії і на межі предметних галузей, а також дослідницькі навички, достатні для проведення наукових і прикладних досліджень на рівні останніх світових досягнень з відповідного напряму, отримання нових знань та/або здійснення інновацій;
• Навчитися планувати і виконувати експериментальні та/або теоретичні дослідження з хімічних технологій та інженерії та дотичних міждисциплінарних напрямів з використанням сучасних інструментів, критично аналізувати результати власних досліджень і результати інших дослідників у контексті усього комплексу сучасних знань щодо досліджуваної проблеми;
• Застосовувати знання з фундаментальних наук і розуміння їх основних положень для вирішення задач синтезу й аналізу елементів та систем, характерних обраній області наукових досліджень;
• Застосовувати системний підхід при розв’язанні теоретичних і прикладних задач в обраній області наукових досліджень, інтегруючи знання з інших технічних та фундаментальних наук з урахуванням нетехнічних аспектів.

1. Силабус_Науково-дослідна практика аспірантів
2. МВ до сам. роботи з Науково-дослідної практики аспірантів

 Підготовка дипломної (кваліфікаційної) роботи є завершальним етапом навчання студента на  освітньо-кваліфікаційному рівні бакалавра та магістра. Під час захисту дипломних робіт Екзаменаційна комісія визначає відповідність знань студентів вимогам освітньо-професійної або освітньо-наукової програм підготовки студентів та їх здатність до самостійної роботи за спеціальністю.

Вимоги до кваліфікаційної роботи здобувачів вищої освіти відповідно до затвердженого СВО за спеціальністю «161 Хімічні технології та інженерія» для першого (бакалаврського) та для другого (магістерського) рівнів вищої освіти (накази МОН від 16.06.2020 р. №807 та від 04.08.2020 р. №1004) є наступними:

• кваліфікаційна робота бакалавра має передбачати розв’язання складної спеціалізованої задачі та/або практичної проблеми хімічних технологій та інженерії, що характеризується комплексністю та невизначеністю умов, із застосуванням теорій та методів хімічної інженерії;
• кваліфікаційна робота магістра має передбачати розв’язання складної задачі або проблеми хімічних технологій та інженерії, що передбачає проведення досліджень та/або здійснення інновацій і характеризується невизначеністю умов і вимог;
• кваліфікаційна робота має бути оприлюднена на офіційному сайті закладу вищої освіти або його підрозділу, або у репозитарії закладу вищої освіти;
• кваліфікаційна робота не повинна містити академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації.

Метою дипломної роботи є теоретичні та експериментальні наукові дослідження, спрямовані на одержання і використання нових знань для практичних цілей в рамках спеціальності 161 Хімічні технології та інженерія та професійних напрямів кафедри. Результатом наукових досліджень є нові знання, призначені для створення нових або вдосконалення існуючих матеріалів, продуктів, пристроїв, методів, технологій тощо.

Під час виконання дипломної роботи студентом вирішуються наступні завдання:

• пошук, критичний аналіз і систематизація науково-технічної та патентної літератури по темі дипломної роботи;
• постановка завдання дослідження та вибір об’єктів дослідження;
• вибір методів дослідження;
• планування і здійснення експериментальних та теоретичних досліджень;
• інтерпретація і узагальнення отриманих результатів;
• розробка технологічної схеми одержання продуктів, матеріалів тощо;
• виконання розрахунків матеріальних та інших балансів;
• вибір безпечних умов проведення процесу та заходів з охорони довкілля.

1. МВ до виконання та оформлення дипломних робіт за ОКР «бакалавр»
2. МВ до виконання та оформлення дипломних проєктів за ОКР «бакалавр»
3. МВ до виконання та оформлення дипломних робіт за ОКР «магістр»