Сучасна харчова промисловість обов’язково використовує різноманітні харчові добавки. Харчові добавки – це природні або синтезовані хімічні речовини, що додаються до харчових продуктів з метою надання їм певних технологічних та споживчих якостей. Наприклад, консерванти, антиоксиданти, стабілізатори, барвники, згущувачі, емульгатори, підсилювачі смаку і аромату. Багато з цих речовин також широко використовуються у різних косметичних засобах.
Фахівці професійного спрямування „Хімічні технології харчових добавок і косметичних засобів” знають виробництва і правила використання харчових добавок, склад та виробництва косметичних препаратів різного призначення, уміють орієнтуватися в широкому спектрі косметичних інгредієнтів, володіють методами аналізу харчових добавок і компонентів косметичних засобів, а також вміють організовувати промислове виробництво.
Спеціалісти такого профілю потрібні на підприємствах хімічної та харчової промисловості, де виробляють або застосовують харчові добавки, на підприємствах парфумерно-косметичної галузі, у контрольно-аналітичних лабораторіях тощо. Також випускники спеціальності ХДК готові до роботи на виробництвах фруктових та овочевих соків, крохмалю та крохмальних продуктів, прянощів та приправ, харчових продуктів, барвників і пігментів, мила та мийних засобів, парфумерних та косметичних засобів, ефірних олій. Наші фахівці можуть проводити дослідження і розробки в галузі природничих і технічних наук, технічного контролю та аналізу.
КЛЮЧОВІ РЕЗУЛЬТАТИ НАВЧАННЯ
| Профіль програми |
- Студенти отримують необхідні знання, вміння та навички, які необхідні для виконання виробничих функцій та типових задач діяльності в хімічній, косметичній та харчовій промисловості.
|
| Фахівець здатний виконувати таку професійну роботу (за ДК 003-95) |
- керівник виробничих підрозділів у промисловості;
- керівник малого підприємства;
- майстер зміни;
- майстер дільниці;
- начальник дільниці;
- лаборант (хімічні та фізичні дослідження);
- технік-лаборант (хімічні та фізичні дослідження);
- технік-технолог;
- технік-лаборант (хімічне виробництво);
- технолог.
|
| Знання з предметної областІ |
- базові уявлення про структуру, управління та оптимізацію технологічного процесу, підбір, розрахунок та ефективність витрат матеріалів;
- принципи розробки технологічних схем та планування робіт, вибору обладнання та інструментальних засобів виробничого процесу;
- основи експлуатації обладнання та автоматизованих систем керування технологічними процесами;
- планування технологічного процесу виробництва;
- методи розрахунків складів та окремих видів обладнання на дільниці;
- коректування технологічного режиму і рецептур в залежності від наявності та якості сировини;
- вдосконалення технологічних процесів;
- принципи розрахунку кількості сировини та готової продукції;
- методи контролю дотримання технологічних режимів і регламентів;
- розробка технологічної документації.
|
| Когнітивні уміння та навички з предметної області |
- здатність використовувати професійно-профільовані знання й практичні навички з фундаментальних дисциплін у технологічних процесах;
- здатність застосовувати знання та розуміння для розв’язання якісних та кількісних задач;
- уміння вносити зміни в асортимент готової продукції, технологічний режим;
- навички ведення первинної облікової документації;
- здатність до оцінювання, інтерпретації та синтезу інформації і даних результатів аналізів для забезпечення нормального технологічного процесу;
- уміння застосовувати наукові знання для впровадження у виробництво прогресивних технологій.
|
| Практичні навички з предметної області |
- навички розробки та організації технологічного режиму виробництва;
- уміння вносити корективи в технологічний режим виробництва и в залежності від наявності та якості сировини;
- навички роботи у виробничо-технічній лабораторії;
- навички раціонального використання сировини, обладнання і пристроїв у виробництві;
- уміння впроваджувати технічні завдання на реконструкцію обладнання і пристроїв у виробництво.
|
| Загальні уміння та навички |
- здатність враховувати основні економічні закони, екологічні принципи та застосовувати елементи соціокультурної компетенції;
- обчислювальні навички;
- здатність застосовувати знання на практиці;
- здатність до самонавчання та продовження професійного розвитку;
- навички спілкування, включаючи усну та письмову комунікацію українською мовою та принаймні однією із поширених європейських мов;
- навички взаємодії із іншими людьми, уміння роботи в групах;
- уміння організації власної діяльності та ефективного управління часом.
|
| Можливість подальшого навчання |
- Навчання у магістратурі і аспірантурі на конкурсній основі (навчання на другому і третьому циклах вищої освіти (рівень: магістр, доктор філософії).
|
