«Волонтер року» – студент УДХТУ Андрій Сулейман
Доля Андрія складалася непросто. Над документальним фільмом про історію його родини, яка потрапила в зону двох збройних конфліктів у різних частинах світу, працюють сценаристка Аліна Горлова і продюсер Максим Наконечний. Ми розкажемо про волонтерську діяльність Андрія в Україні.
Андрій Сулейман народився в Сирійській Арабській Республіці. Його мати – українка з Лисичанська, батько – курд. До дев’ятого класу хлопець жив та навчався в сирійській школі. Коли в країні розгорнулися бойові дії, Андрій з матір’ю та молодшим братом змушені були переїхати до Лисичанська, де проживали їхні рідні. Пізніше до України переїхав і батько Андрія. Наш герой володів чотирма мовами: арабською, курдською, англійською та російською, вже тут вивчив ще й українську мову.
В Україні Андрій вступив до Лисичанського нафтохімічного технікуму на спеціальність «Переробка нафти і газу», який закінчив у 2016 році. Саме в технікумі, прагнучи допомогти людям, юнак долучився до волонтерства.
Усе почалося зі вступу до військово-спортивного клубу «Сокіл», члени якого займалися туризмом, альпінізмом, стрибками з парашутом, наданням допомоги в горах та ін. Згодом на базі клубу був створений загін швидкого реагування, який складався з молодшої та старшої групи. До складу останньої потрапив і Андрій. Організація тісно співпрацювала з проектом «Школа безпеки», створеним МНС України, і навчала надавати першу допомогу.
З початком Революції Гідності та воєнних дій на Сході України 2014 року загони швидкого реагування Червоного Хреста почали створюватися в різних областях. Мета діяльності цих загонів – надання допомоги населенню при надзвичайних ситуаціях техногенного, природного та соціального характеру, а також профілактика з попередження надзвичайних ситуацій. Заявку на співпрацю з Червоним Хрестом подала й група Андрія у складі 17 осіб. Однак до літа 2014 року через бойові дії у Лисичанську майже всі учасники групи покинули місто. Залишилося кілька осіб, серед яких був і наш герой.
Унаслідок бомбардування місто було позбавлене води та світла. У цьому хаосі Андрій з командою допомогли мешканцям багатоповерхівки відновити водопостачання до будинку – так здобули перший реальний досвід волонтерства. Згодом, коли бої в Лисичанську стихли, команда Андрія долучилася до більш професійної волонтерської діяльності. Інструктори з Харкова проводили курси для групи швидкого реагування з надання першої допомоги, мінної безпеки та ін. На базі Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) юнаки проходили підготовку в Києві, Сумах, Харкові та інших містах України, відпрацьовуючи сценарії дій під час різного роду надзвичайних подій.
Тепер Андрій Сулейман разом зі старшим братом навчається в нашому університеті. Багато часу він проводить у Запоріжжі, працюючи в Червоному Хресті. Андрій задіяний у спільному проекті з французьким Червоним Хрестом щодо профілактики вірусу імунодефіциту людини, його виявлення та надання безкоштовної допомоги людям з ВІЛ. Юнак має навики проведення експрес-тесту на ВІЛ, чим активно займається у місті Запоріжжя та області. Його команда проводить роботу з профілактики ВІЛ серед молоді та представників груп ризику (відвідувачі тату-салонів, люди в місцях позбавлення волі та ін.). До волонтерського проекту залучена й кохана дівчина Андрія.
Разом з фахівцями ДСНС команда волонтерів турбується також про найбільш вразливі категорії населення, створюючи пункти обігріву для осіб без певного місця проживання.
Волонтерська діяльність Андрія Сулеймана дуже важлива і потрібна суспільству. Ми пишаємося, що цей по-справжньому сильний та великодушний юнак навчається в нашому університеті.
Від імені Українського державного хіміко-технологічного університету дякуємо Андрієві й обіцяємо допомагати у всіх його починаннях!
