Хімічна освіта в нашому краї має давню історію.

Ще в 1916 р. академік Л.В. Писаржевський та його учні організували у м. Катеринославі (нині – м. Дніпро) хімічне відділення при Вищих жіночих курсах.

У 1921 р. у Катеринославському гірничому інституті була відкрита кафедра електронної хімії, яку очолив Л.В. Писаржевський.

У 1925 р. на металургійному факультеті Дніпропетровського гірничого інституту було створено хіміко-технологічне відділення, яке мало на той час два напрями: технології твердого палива та металографії. У 1928 р. це відділення перетворено на хіміко-технологічний факультет.

Нарешті, 15 травня 1930 року на базі цього факультету за ініціативою акад. Л.В.Писаржевського, проф. О.І. Бродського і проф. П.Г. Рубіна був створений новий самостійний вищий навчальний заклад – Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут (ДХТІ). Ця дата і вважається офіційним днем народження нашого університету.

Безпосередньо після створення до ДХТІ перейшли працювати відомі вчені Л.В. Писаржевський, О.І. Бродський, Ю.В. Коршун та інші.

Першим директором інституту був П.Г. Сторожук. Після нього у довоєнні роки ДХТІ очолювали Б.Г. Бєлокопитов (1932-1937), М.І. Савін (1937-1941), М.М. Бичков (1941).

Новостворений вищий навчальний заклад в умовах бурхливого розвитку хімічної промисловості готував фахівців-технологів для промисловості Півдня України та Радянського Союзу. Перший випуск фахівців відбувся у 1931 р.

На початку 30-х років в інституті було два факультети: технологічний зі спеціальністю “Виробництво коксу” та факультет основної хімічної промисловості зі спеціальністю “Виробництво кислот та лугів”. У 1933 р. був створений механічний факультет зі спеціальністю “Обладнання хімічних заводів”.

У 1934 р. на кафедрі фізичної хімії ДХТІ під керівництвом професора О.І. Бродського вперше у вітчизняній науці було отримано важкий ізотоп водню (важку воду), що закріпило за інститутом славу потужного наукового закладу країни.

У 1937-1941 рр. під керівництвом М.І. Савіна завершується будівництво головного корпусу, зростають студентський контингент і професорсько-викладацький склад. В інституті працюють два факультети (технологічний і механічний), 19 кафедр.

У 1938-1939 рр. у ДХТІ працювали 6 професорів, 45 доцентів, 40 асистентів. На цей час інститут став відомою вищою школою, що готувала спеціалістів для хімічних виробництв. Рішенням Ради народних комісарів СРСР у 1939 р. інститут був переведений із третьої до другої категорії із правом присудження вченого ступеня кандидата наук за кафедрами: аналітичної, фізичної, органічної хімії, технології органічних речовин та технології пірогенних процесів.

Бурхливий розвиток інституту був перерваний Великою Вітчизняною війною. У 1941 р. ДХТІ евакуюється до м. Кемерово (Росія), де працює як оборонне підприємство з виробництва пляшок із запалювальною сумішшю для потреб фронту. Велике значення для виробництва озброєння в роки війни мали праці М.О. Лошкарьова з гідрометалургії нікелю і кобальту. Професор В.І. Даль успішно розв’язував важливу задачу створення замінника нафтових мастил. Скорочений штат викладачів очолював О.Й. Карасик. В евакуації ВНЗ об’єднується з Рубіжанським хіміко-технологічним інститутом.

У травні 1944 р. інститут повертається з евакуації до м. Дніпропетровська; розпочинається відновлення будівель, зруйнованих у роки війни. На перший курс першого повоєнного навчального року було зараховано 100 студентів. Стільки ж було і на старших курсах.

З 40-х років минулого сторіччя ДХТІ стає єдиним в Україні вищим навчальним закладом хімічного профілю.

З 1944 р. по 1950 р. інститут вдруге очолив доцент М.І. Савін.

Протягом 1950-1972 років посаду ректора ДХТІ обіймав член-кореспондент АН УРСР, д.х.н., професор М.О. Лошкарьов, який став основоположником всесвітньовідомої наукової школи гальванохімії. В інституті виникають нові кафедри і факультети (технології органічних речовин, технології неорганічних речовин, технології високомолекулярних речовин, технології силікатів, заочний факультет). За вагомий внесок у розвиток науки професору М.О. Лошкарьову було присвоєно почесне звання “Заслуженого діяча науки і техніки”. Професори В.В. Товаров і Г.А. Фомічов стали лауреатами Державної премії СРСР. Значний внесок у розвиток науки та розбудову ДХТІ як потужного навчального і наукового центру вніс член-кореспондент Казахської РСР В.В. Стендер.

У ці роки в інституті велося активне будівництво: з’явилися нові навчальні та науково-дослідні корпуси, гуртожитки, спортивно-оздоровчий табір “Дубовий гай”.

У 1953 р. утворено два нові факультети: технології органічних речовин (першим деканом стала доцент О.С. Фоменко) і технології неорганічних речовин (його засновником був професор О.В. Баранов).

У 1954 р. відкриті факультет технології силікатів (деканом став професор Г.I. Бєляєв) і заочне відділення для працюючої молоді, яке у 1958 р. було перетворене на заочний факультет (очолив доцент М.І. Шенбор).

У 1964 р. виникає новий факультет – технології високомолекулярних сполук, який відокремився від факультету технології органічних речовин (першим деканом стала доцент О.С. Фоменко).

Протягом 1972-1983 рр. інститутом керував д.т.н., професор В.Д. Пархоменко, основоположник школи плазмохімії, який у 1983 р. був призначений міністром освіти Української РСР. У ці роки в ДХТІ суттєво розширюються напрямки наукової роботи, утворюються галузеві науково-дослідні лабораторії. Створюється музей історії хіміко-технологічного інституту, збудовано корпуси механічного факультету та двох нових гуртожитків. У 1978 р. за значні досягнення у розвитку наукової хімічної освіти Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

У 1984-1998 рр. колектив університету очолював д.т.н., професор, Заслужений діяч науки і техніки України Я.І. Білий. У 1993 р. ДХТІ отримав статус університету і став Українським державним хіміко-технологічним університетом (УДХТУ). У 1994 р. в університеті було утворено науково-дослідний інститут гальванохімії (директор – д.х.н., професор Ф.Й. Данилов) та науково-дослідний інститут біотехнології (очолив к.х.н., доцент О.П. Кулик). У 1995 р. відкрито економічний факультет (очолив к.т.н., доцент Б.А. Кіор), який веде підготовку фахівців-економістів для підприємств хімічної та інших галузей народного господарства. У цей період збудовано новий навчальний корпус факультету технології органічних речовин та спортивний комплекс, який є одним із найкращих в Україні .

У 1998-2013 рр. університет очолював д.х.н., професор, Заслужений діяч науки і техніки України М.В. Бурмістр.

У новому статусі з 1999 р. розпочала роботу “Школа хіміка” УДХТУ. У вересні 2002 р. на базі університету створено хіміко-технологічний ліцей. У 2004 р. до складу УДХТУ увійшов Дніпродзержинський індустріальний технікум. Для забезпечення навчального процесу були створені навчально-науковий центр, видавничо-поліграфічний комплекс та інформаційно-комп’ютерний центр. В університеті видається науковий журнал “Питання хімії та хімічної технології”.

З 2006 р. університет отримав офіційну назву Державний вищий навчальний заклад „Український державний хіміко-технологічний університет”.

У 2013 – 2019 рр. університет очолював доктор технічних наук, професор Півоваров Олександр Андрійович. УДХТУ активно співпрацює із зарубіжними університетами Норвегії, Німеччини, Франції, Польщі, Китаю та інших країн щодо обміну студентами, стажування науковців, виконання спільних наукових проектів тощо. Зокрема, завдяки міжнародному проекту “Водна Гармонія” (фінансувався у межах європейської програми Erasmus+) університет закупив нове обладнання для лабораторій та конференцзали, зміг розробити нові навчальні курси та досяг успіхів у розвитку дистанційної освіти. За цей час суттєво оновився професорський склад університету. О.А. Півоваров активно підтримував позанавчальне студентське життя: участь у художній самодіяльності, заняття спортом, креативні ідеї та студентські флешмоби. Університет був нагороджений Гран-прі на міських фестивалях “Студентська весна 2014” та “Студентська весна 2017”. Створено Спілку випускників УДХТУ – ДХТІ. На ринку праці суттєво зріс попит на випускників університету.

У червні 2019 р. трудовий колектив університету обрав ректором Сухого Костянтина Михайловича, доктора технічних наук, професора.

За час існування в університеті підготовлено більше ніж 60 тисяч висококваліфікованих фахівців. З них більше ніж 50 осіб стали академіками різних академій, а 22 – лауреатами державних премій. Викладачами університету видано більше ніж 400 підручників, навчальних посібників та монографій. Наразі УДХТУ – широкопрофільний спеціалізований хіміко-технологічний заклад вищої освіти України. За наукометричними показниками міжнародної бази даних Scopus УДХТУ займає 16 місце серед усіх ЗВО України та 3 місце серед ЗВО м. Дніпро, поступившись тільки національним класичним університетам України, які об’єднують значно більші колективи науковців! У 2019 р. наш університет увійшов до міжнародного наукометричного рейтингу SCImago. Також університет систематично поліпшує свої позиції у низці інших рейтингів (Webometrics, “Топ-200 Україна”, “Консолідованому рейтингу ВНЗ України”).

На даний час в УДХТУ функціонують 5 факультетів денної форми навчання, 37 кафедр. В університеті працюють близько 400 науково-педагогічних працівників (серед них 55 доктори наук і професори та 220 кандидатів наук та доцентів), кількість студентів усіх форм навчання становить близько 5000 осіб.

В університеті видаються 3 наукові журнали:

• “Вопросы химии и химической технологии”
• “Економічний вісник”
• “Комп’ютерне моделювання: аналіз, управління, оптимізація”

Науково-технічна бібліотека УДХТУ – одна з провідних бібліотек регіону з фондом, що налічує близько 1 млн примірників. УДХТУ має розвинену науково-дослідну частину, два науково-дослідні інститути, проблемну лабораторію, 12 науково-дослідних лабораторій, відділення НАН України разом з ІЗНХ НАН України, філію Українського науково-технологічного центру.

В університеті активно працюють три спеціалізовані вчені ради з захисту дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора та кандидата наук за 10 спеціальностями.

Університет має 8 навчальних корпусів із сучасно обладнаними аудиторіями та лабораторіями, 5 гуртожитків на 2600 місць, спортивний комплекс – один із найкращих в Україні, спортивно-оздоровчий табір “Дубовий гай”.

На сьогодні в УДХТУ проводиться велика робота з поліпшення матеріально-технічної бази. Університет має високий науковий потенціал і готує власні кадри, зберігаючи професійний колектив викладачів.