5 жовтня 2026 року в ННІ «Український державний хіміко-технологічний університет» відбулася осіння толока, до якої долучилися студенти, викладачі та керівництво інституту.

Зустрілися під час великої перерви у внутрішньому дворику головного корпусу. До спільної роботи долучилися директор ННІ УДХТУ, доктор хімічних наук, професор Ольга Сергіївна Свердліковська, заступник директора, кандидат технічних наук, доцент Ярослав Миколайович Козлов, декан факультету харчових та хімічних технологій, доктор технічних наук, професор Валерій Іванович Овчаров, представники Студентської ради ННІ УДХТУ, викладачі та студенти інституту.

Цього разу головним осіннім акцентом стали хризантеми, які висаджували у внутрішньому дворику, розсаджували вже наявні рослини та впорядковували клумби.Разом із хризантемами учасники висадили цибулини квітів, які мають зацвісти навесні. Тож результат цієї толоки можна буде побачити не лише зараз, восени, а й після завершення зими.

Частину квітів посадили також біля пам’ятного знака «Крилатим ґрунту не треба» з боку входу до головного корпусу з проспекту Науки. Саме біля цього пам’ятного знака університетська спільнота проводить заходи з ушанування полеглих захисників України.

Для ННІ УДХТУ така спільна робота вже стала частиною університетського життя. Навесні цього року, 24 березня, студенти, викладачі та керівництво також упорядковували внутрішній дворик, оновлювали клумби та висаджували саджанці ялівцю. А минулого року на території головного корпусу теж створювали спільні квітники за участі факультетів, студентів і викладачів, тож традиція дбати про університетський простір має свою історію.

Осіння толока стала ще однією нагодою зустрітися поза аудиторіями та разом зробити знайомий університетський простір затишнішим. Тут не було поділу на студентів, викладачів чи керівників: хтось приносив воду, хтось висаджував хризантеми, хтось працював із землею, хтось допомагав упорядковувати клумби.

Такі невеликі спільні справи теж формують університетське середовище. Воно складається не лише з аудиторій і лабораторій, а й із простору, про який дбають люди, що тут навчаються і працюють.

А висаджені цього дня цибулини вже залишили у землі маленьке нагадування про наступну весну.