21 квітня 2026 року в ННІ УДХТУ Українського державного університету науки і технологій відбулася пам’ятна зустріч «Чорнобиль: 40 років пам’яті», присвячена подіям 26 квітня 1986 року – одній із наймасштабніших техногенних катастроф ХХ століття, яка суттєво змінила хід історії і залишила тривалий слід у розвитку науки, техніки та суспільства. Захід об’єднав викладачів, співробітників і студентів усіх факультетів ННІ “Український державний університет науки і технологій”.

Традиція вшанування ліквідаторів і чорнобильців є невід’ємною частиною життя інституту. Щороку в ННІ УДХТУ організовують тематичні зустрічі, під час яких згадують події тих років і говорять про роль науки, відповідальність фахівця та ціну прийнятих рішень. Такі зустрічі дають можливість говорити про Чорнобиль не абстрактно, а через досвід людей, які безпосередньо працювали в зоні відчуження.

Особливу увагу під час заходу було приділено ролі фахівців-хіміків. Саме їхні знання, професійна підготовка та здатність приймати відповідальні рішення стали критично важливими у перші дні після аварії. Серед тих, хто працював у зоні відчуження, було багато викладачів і випускників Українського державного хіміко-технологічного університету. Вони продемонстрували не лише високий рівень професійної підготовки, а й витримку, мужність і готовність діяти в екстремальних умовах.

У заході взяли участь безпосередні учасники ліквідації наслідків аварії, які поділилися власними спогадами про роботу в зоні відчуження.

Серед почесних учасників зустрічі був Рогальов Михайло Васильович, голова Ради ветеранської організації УДХТУ, полковник, який багато років викладав на військовій кафедрі університету. Під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції він обіймав посаду начальника служби оперативної групи особливої зони та безпосередньо керував роботами на станції.

Доцент кафедри біотехнології та безпеки життєдіяльності Матросов Олександр Сергійович розповів про свій досвід служби після отримання військової спеціальності «радіаційна та хімічна розвідка». У липні 1987 року він був направлений у зону відчуження як командир взводу.

Серед учасників також був Железняков Олександр Олександрович, який працював у складі групи, що здійснювала радіаційну розвідку на даху третього енергоблока ЧАЕС. Разом із ще чотирма добровольцями він увійшов до так званої «групи смертників», яка здійснила справжній подвиг, завдяки чому було врятовано життя багатьох ліквідаторів.

Доцент кафедри біотехнології та безпеки життєдіяльності Герасименко Володимир Олександрович поділився спогадами про роботу в зоні відчуження. Він згадав, зокрема, «Рудий ліс», службу в роті спеціального забезпечення життєдіяльності, а також складні умови зими 1987 року, коли за тридцятиградусного морозу доводилося організовувати підвезення води та забезпечувати базові потреби ліквідаторів.

Своїми спогадами також поділився випускник силікатного факультету Семко Олександр, який у 1987 році брав участь у дезактивації третього енергоблока ЧАЕС. У своїй розповіді він зосередився як на труднощах роботи в зоні, так і на підтримці, яка допомагала витримати ці випробування.

Мармацай Михайло Спиридонович, підполковник військової кафедри, також звернув увагу на складність дезактиваційних робіт і важливість злагоджених дій у зоні відчуження.

Звертаючись до присутніх, директор ННІ УДХТУ, професор Свердліковська Ольга Сергіївна подякувала ліквідаторам за участь у зустрічі та підкреслила, що досвід випускників і викладачів інституту є важливим орієнтиром для студентів. Вона наголосила на необхідності збереження пам’яті про ці події як складової професійної та громадянської відповідальності.

Наприкінці зустрічі учасники вшанували гостей квітами на знак вдячності та поваги за їх подвиг і самовіддану працю.