До Дня космонавтики в ННІ УДХТУ згадують Анатолія Петровича Алпатова – знаного українського вченого, чия наукова діяльність була тісно пов’язана з розвитком технічної механіки, системного аналізу та керування складними динамічними системами. Учений пішов із життя 13 березня 2026 року і залишив по собі вагомий науковий доробок та сильну наукову школу.

Анатолій Алпатов тривалий час очолював відділ системного аналізу та проблем керування Інституту технічної механіки НАН України та Державного космічного агентства України. Його наукові інтереси охоплювали широкий спектр складних задач, пов’язаних із космічними системами, рухом об’єктів у просторі, а також проблемами космічного сміття — темою, що з кожним роком набуває все більшої актуальності.

Із 1999 по 2020 рік Анатолій Петрович працював в Українському державному хіміко-технологічному університеті, де очолював кафедру спеціалізованих комп’ютерних систем (нині кафедра комп’ютерно-інтегрованих технологій та робототехніки). Саме тут він поєднував глибоку наукову роботу з підготовкою фахівців, передаючи студентам не лише знання, а й культуру інженерного мислення.

Його професійний шлях позначений вагомими досягненнями. Доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент НАН України за спеціальністю «Механіка». У 2014 році його обрали членом-кореспондентом Міжнародної академії астронавтики. Учений також був почесним професором Харбінського технологічного інституту та професором-консультантом Північно-західного політехнічного університету в Сіані, що свідчить про високий рівень міжнародного визнання.

Анатолій Алпатов активно долучався до вирішення глобальних викликів у космічній галузі. З 2001 року він був постійним експертом робочої групи Міжагентського координаційного комітету з космічного сміття (IADC), працюючи над питаннями безпеки космічного простору.

Науковий доробок ученого налічує понад 300 праць, серед яких 18 монографій, а також понад 35 патентів і авторських свідоцтв. Його дослідження публікувалися у провідних міжнародних і вітчизняних наукових виданнях, зокрема Acta Astronautica, «Прикладна механіка», «Космічна наука і технологія». Частина робіт виконана ним одноосібно, що підкреслює глибину наукового мислення та самостійність у постановці й розв’язанні складних задач.

Окремою сторінкою його діяльності стало створення та розвиток освітніх напрямів. У 1990–1997 роках він заснував і очолював кафедру медичної кібернетики та обчислювальної техніки Дніпропетровської державної медичної академії, чим заклав підґрунтя для міждисциплінарних досліджень на перетині медицини та інформаційних технологій.

Його наукова та педагогічна діяльність – це приклад цілісного підходу до науки, де фундаментальні дослідження поєднуються з практичними рішеннями і підготовкою нового покоління фахівців. Для колег і студентів він залишився не лише авторитетним ученим, а й наставником, який умів підтримати, спрямувати й зацікавити.

Світла пам’ять про Анатолія Петровича Алпатова збережеться в його наукових працях, у досягненнях учнів і в розвитку тих напрямів, яким він присвятив своє життя.