У День захисників і захисниць у ННІ УДХТУ відбулася зустріч «Серця, віддані Україні»
1 жовтня 2026 року, у День захисників і захисниць України, в ННІ «Український державний хіміко-технологічний університет» відбулася пам’ятна зустріч «Серця, віддані Україні». В аудиторії зібралися студенти, викладачі, співробітники університету, ветерани та рідні захисників заради пам’яті людей, чиї життя пов’язані з УДХТУ і які в різні роки стали на захист України.
Ведучими заходу стали студенти Кіра Миргородська та заступник голови Студентської ради ННІ УДХТУ Гліб Півненко. Вони розповідали історії випускників і студентів, для яких університет був місцем навчання, спілкування, планів на майбутнє, а війна змінила звичний хід життя.
Однією з таких історій стала історія Дениса Михайловича Ковача. Він народився 17 квітня 1996 року в Дніпрі, навчався в Українському державному хіміко-технологічному університеті на факультеті комп’ютерних наук та інженерії за спеціальністю «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології», активно долучався до студентського та молодіжного життя міста, очолював комітет студентської молоді та працював у Молодіжній раді Дніпра. Після початку повномасштабного вторгнення Денис спочатку займався волонтерською допомогою, а згодом домігся зарахування до 128-ї бригади територіальної оборони. Його позивний був «Фольц». Денис загинув 26 травня 2022 року у віці 26 років. У квітні 2024 року на фасаді школи № 5 у Дніпрі, де він навчався, відкрили меморіальну дошку на його честь. У ННІ УДХТУ пам’ять про Дениса зберігають і в університетській спільноті.
Почесна гостя зустрічі, мама Дениса, Олена Ковач, яка неодноразово бере участь у заходах інституту до Дня захисників і захисниць України, розповіла про сина, його характер, бажання допомагати іншим і свідоме рішення захищати Україну.
Ще одна історія, що прозвучала цього дня, – історія випускника університету Андрія Анатолійовича Добровольського, позивний «Лелека». Він народився у Дніпрі, навчався в нашому закладі, а згодом жив із родиною в Білій Церкві та працював на шинному заводі ПрАТ «Росава». У 2023 році його мобілізували до Збройних Сил України. Старший лейтенант Андрій Добровольський служив командиром взводу 68-ї окремої єгерської бригади. 5 вересня 2023 року під час бою поблизу Новоєгорівки на Луганщині Андрій загинув, допомагаючи перемістити позиції та прикриваючи побратимів. У 2025 році його посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Під час зустрічі присутні переглянули відео, яке спеціально надіслала дружина захисника Варвара Добровольська. У ньому вона та доньки розповідають про Андрія не лише як про військового, а передусім як про чоловіка і батька, який підтримував дітей, любив спорт і мріяв бачити їхні перемоги у вільній Україні.
До розмови долучився і Олександр Олександрович Железняков – випускник механічного факультету Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту, який у 1980-1985 роках навчався за спеціальністю «Машини та апарати хімічних виробництв». Його життєвий шлях пов’язаний одразу з кількома важливими сторінками сучасної історії України. У 1986 році Олександр Железняков був направлений до Чорнобиля, де займався радіаційною розвідкою, зокрема працював на даху третього енергоблока ЧАЕС. Загалом він перебував у зоні ліквідації 46 діб у 1986 році та ще 44 доби у 1987-му. У 2014 році Олександр добровольцем пішов у район проведення АТО, служив командиром взводу та заступником командира роти. У 2022 році вже 26 лютого долучився до територіальної оборони. Його позивний «КІТ» утворений від перших літер імен доньок – Крістіни, Ірини й Тетяни.
Під час зустрічі Олександр Олександрович говорив про побратимів, волонтерів і військових медикинь, про відповідальність, яка у складних ситуаціях лягає на людей незалежно від віку чи статі. Для студентів це була можливість почути про досвід війни безпосередньо від людини, яка пройшла і Чорнобиль, і військову службу.
Особливою гостею заходу стала Ганна Анатоліївна Терянік – завідувачка Музею сучасної російсько-української війни Дніпровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького, письменниця та волонтерка.
Робота Ганни Анатоліївни багато років пов’язана зі збереженням особистих історій і свідчень про російсько-українську війну. Вона розповіла про перші місяці повномасштабного вторгнення, евакуацію цивільних із небезпечних територій, обстріли та відповідальність за людей, яких потрібно було вивезти з-під загрози.
Окремо Ганна Таряник звернула увагу студентів на загальнонаціональну хвилину мовчання: «Для мене щоденна зупинка о 9:00 – не формальність, а особистий обов’язок подумки сказати: «Пам’ятаю. Дякую кожному»».
До учасників зустрічі звернулася директор ННІ УДХТУ, доктор хімічних наук, професор Ольга Сергіївна Свердліковська. Вона подякувала всім, хто захищає Україну і завдяки кому університет має можливість продовжувати працювати: проводити заняття й дослідження, готувати фахівців, розвивати науку та будувати плани на майбутнє.
Гості заходу говорили і про те, що сьогодні особливо важливо цінувати можливість навчатися, працювати й будувати плани на майбутнє. Адже знання та професійні навички студентів згодом стануть частиною відновлення і розвитку України.
Завершилася зустріч біля монумента «Крилатим ґрунту не треба». Студенти, викладачі, співробітники та гості хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих захисників України та поклали квіти до меморіалу.
«Серця, віддані Україні» стала зустріччю не лише про війну. Передусім вона була про конкретних людей – студентів і випускників, батьків, дітей, колег і друзів. Про тих, кого університетська спільнота пам’ятає, і тих, хто сьогодні продовжує служити Україні.
Пам’ятаємо полеглих. Дякуємо тим, хто захищає Україну. І продовжуємо навчатися, працювати та робити свою справу з розумінням справжньої ціни цієї можливості.
Більше фото за посиланням