3 березня 2026 року у читальній залі бібліотеки ННІ УДХТУ Українського державного університету науки і технологій відбулася пам’ятна зустріч з нагоди 100-річчя від дня народження видатного науковця, професора Юрія Дмитровича Барінова. У заході взяли участь рідні, колеги, учні та представники керівництва університету. Атмосфера була щирою та по-родинному теплою, сповненою глибокої поваги до Вчителя.

Ведучий заходу, Олексій Олександрович Сігунов, доцент кафедри хімічних технологій кераміки, скла та біомедичних матеріалів ННІ УДХТУ та начальник відділу кар’єри, працевлаштування та співпраці зі стейкхолдерами УДУНТ, окреслив життєвий і професійний шлях ученого, наголосив на його відданості науці та людяності, яку він щедро дарував студентам і колегам.

Зворушливою стала промова доньки професора – Світлани Юріївни Науменко, доцент кафедри хімічних технологій кераміки, скла та біомедичних матеріалів. Вона згадала батька як людину великої внутрішньої сили та душевної чуйності. Попри складні випробування юності, він ніколи не втрачав гідності, не підвищував голосу, не любив згадувати про війну й завжди прагнув навчатися нового та передавати знання іншим. Саме ця невтомна жага до пізнання сформувала його як Вчителя, який залишив глибокий слід у долях багатьох людей.

Життєвий шлях і наукове становлення

Юрій Дмитрович Барінов народився 5 березня 1926 року. У 15 років був вивезений на примусову працю до Німеччини. Згодом служив у лавах армії на території Румунії. Повернувшись до Дніпра, працював на заводі учнем строгальника й одночасно навчався у вечірній школі робітничої молоді.

Саме там стався епізод, який родина згадує й сьогодні: під час уроку хімії він написав формулу води як H₂ і зазнав суворого зауваження вчителя. Цей випадок не зламав, а лише загартував юнака, і згодом він вступив до Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту на факультет технології силікатів.

Після захисту диплома у 1957 році залишився працювати на кафедрі, розпочав наукову діяльність під керівництвом професора Григорія Ігнатовича Бєляєва. У 1965 році захистив кандидатську дисертацію, очолив лабораторію емалювання, а через десять років захистив докторську дисертацію у Ризькому політехнічному інституті.

У 1977–1985 роках був професором і завідувачем кафедри хімічної технології в’яжучих речовин. У науковому доробку вченого понад 200 праць, 11 авторських свідоцтв, методичний посібник для технічних навчальних закладів та підготовка 13 кандидатів наук. Його дослідження у сфері емалювання металів і технології покриттів стали основою формування наукової школи, яка отримала подальший розвиток в університеті.

Спогади колег і учнів

Колеги професора поділилися спогадами й історіями, які яскраво характеризують Юрія Дмитровича не лише як науковця високого рівня, а і як наставника, який завжди підтримував молодих фахівців:

• професор кафедри хімічних технологій кераміки, скла та біомедичних матеріалів Віктор Іванович Голеус згадував Юрія Дмитровича не лише як куратора, а передусім як людину, яка завжди залишалася позитивною, доброзичливою та відкритою до спілкування;
• професор кафедри фармації, хімії та технологій Олександр Васильович Харченко поділився яскравими епізодами співпраці з ученим, які характеризують його як мудрого наставника;
• Валерій Іванович Овчаров, професор кафедри технологій палив, полімерних та поліграфічних матеріалів і декан факультету харчових та хімічних технологій, відзначив постійну готовність професора підтримати ініціативи та допомогти порадою;
• старший науковий співробітник Олександра Андріївна Амеліна, доцент кафедри хімічних технологій кераміки, скла та біомедичних матеріалів, згадала слова свого наукового керівника, професора Олександра Носенка, який завжди з великою теплотою відгукувався про Юрія Дмитровича, підкреслюючи його людяність і високий професіоналізм;
• проректор УДУНТ, професор кафедри хімічних технологій кераміки, скла та біомедичних матеріалів Ольга Петрівна Рижова поділилася спогадами про спільні наукові поїздки та атмосферу глибоких фахових дискусій;
• Тамара Олександрівна Шевченко, яка багато років працювала завідувачкою аспірантури УДХТУ, розповіла про підтримку, яку Юрій Дмитрович надавав молодим науковцям. У часи, коли не було калькуляторів, він придбав для аспірантів арифмометр – необхідний інструмент для проведення розрахунків;
• своїми спогадами поділилася науковий співробітник Софія Броніславівна Піткевич, а науковий співробітник Раїса Іванівна Кислична прочитала авторські вірші, присвячені пам’яті Вчителя.

Наукова спадщина і традиція

Під час зустрічі говорили про розвиток емалевих цехів та особливості виробництва, а Світлана Юріївна продемонструвала деколь для оздоблення емальованого посуду – як символ галузі, якій професор присвятив життя.

Директор ННІ УДХТУ, професор Ольга Сергіївна Свердліковська наголосила на важливості збереження історичної пам’яті та традицій університету, адже саме вони формують професійну й духовну основу наступних поколінь.

Учасники мали змогу ознайомитися з виставкою наукових праць ученого, підготовленою співробітниками бібліотеки, а також із родинними фотоальбомами, які дозволили побачити Юрія Дмитровича не лише як науковця, а й як людину – в колі сім’ї та серед учнів.

Життєвий шлях професора Юрія Дмитровича Барінова – це приклад витримки, глибокої відданості науці та відповідальності перед учнями. Його наукова школа й сьогодні залишається важливою складовою академічної спільноти ННІ УДХТУ.