Кафедра технології силікатів була заснована у 1953 році. Її організатором та першим завідувачем був кандидат технічних наук, доцент Г.Г. Бєляєв, який у 1961 році захистив докторську дисертацію; він був відомим вченим в області емалей та емалювання металів.

В 1965–1966 рр. кафедру очолював доктор технічних наук, професор В.В. Товаров, а потім (до 1977 р.) – доктор технічних наук, професор М.Д. Щеглова.

До 1977 р. кафедрою були підготовлені 1792 спеціалісти, у тому числі: з технології в’яжучих матеріалів – 713; з технології кераміки та вогнетривів – 631; з технології скла та силікатів – 217; з технології емалей та емалювання металів – 231.

В 1977 р. кафедра технології силікатів була розділена на дві: кафедру хімічної технології кераміки та скла, якою керував доктор технічних наук, професор Я.І. Білий, та кафедру хімічної технології в’яжучих матеріалів, якою керував доктор технічних наук, професор Ю.Д. Баринов.  З 1985 року керував кафедроюкандидат технічних наук, доцент В. О. Кулік. З 2005 року завідувачем кафедри є доктор технічних наук, професор А. А. Салєй, З 2016 року кафедру очолював Сігунов О.А. Біля джерел кафедри стояли доктор технічних наук, професор, лауреат державної премії колишнього СРСР, всесвітньо відомий вчений у галузі теоретичних і практичних питань здрібнювання матеріалів В. В. Товаров танеодноразовий лауреат ВДНГ колишнього СРСР та ВДНГ колишньої УРСР, учасник Великої Вітчизняної війни, доктор технічних наук, професор М. Д. Щеглова, розробник технології отримання шлакоситалів та авантюринового скла.

З дня заснування кафедри технології силікатів на ній була організована науково-дослідна лабораторія з емалювання металів, єдина в Придніпров’ї.

Під керівництвом професора Г.Г. Бєляєва наукові співробітники, викладачі та студенти працювали над створенням безборних та малоборних силікатних емалей. Особлива увага приділялась вивченню ґрунтових малоборних емалей і методів підготовки поверхні сталі під емалювання з метою поліпшення якості виробів і зменшення витрат дефіцитної на той час бури. Виконані експериментально-теоретичні дослідження створили базу для швидкого та ефективного вирішення проблеми заміни в силікатних емалях вартісної імпортної бури на вітчизняні матеріали – данбуритовий та датолітовий концентрати. Синтезовані емалі були випробувані на Запорізькому метизному, Новомосковському трубному, Дніпровському машинобудівному та багатьох інших заводах. Кращі емалі увійшли до Держстандарту і сьогодні використовуються на багатьох підприємствах країн СНД.

Результати наукових досліджень в області теорії і практики емалювання сталевих виробів різного призначення були потім узагальнені і увійшли до дисертаційних докторських робіт Г.Г. Бєляєва, Ю.Д. Баринова, Я.І. Білого та кандидатських дисертацій Н.П. Смакоти, С.М. Пономарчук, Е.М. Сардака, В.Д. Савченко, О.І. Косенко, Т.О. Шевченко, В.В. Колєди, В.І. Голеуса, М.Й. Бєломері, О.І. Бондаря, О.С. Єськова, В.М. Матвієнко, А.Г. Ахметшиної, А.П. Козлової, В.І. Худякова, О.П. Рижової, В.І. Стрельникова, С.Ю. Науменко, Т.І. Нагорної та ін.). З даного наукового напрямку було опубліковано більше 500 статей та отримано більше 100 авторських свідоцтв і патентів на винаходи. В наші дні цей напрямок продовжує активно розвивати доктор технічних наук, професор Білий Я.І., під керівництвом якого працюють студенти та аспіранти.

Другий науковий напрямок в області скла та ситалів сформувався та став розвиватися під керівництвом кандидата технічних наук, доцента, а потім доктора технічних наук М.Д. Щеглової при активній участі доцентів С.І. Максимович, І.М. Дворніченко, О.П. Суслової, О.В. Носенка, та ін. За результатами досліджень в області синтезу стекол та склокристалічних матеріалів (ситалів) з використанням промислових відходів М.Д. Щеглова у 1979 р. захистила докторську дисертацію. Під її керівництвом захищені 10 кандидатських дисертацій, опубліковані 112 статей, отримані 22 авторських свідоцтва. Сьогодні цей напрямок розвивається під керівництвом доктора технічних наук, професора Голеуса В.І. Результати наукових досліджень увійшли до кандидатських дисертацій Н.Ю. Ільченко, О.В. Карасик, І.А. Маховської, О.А. Амеліної.

Ще один науковий напрямок, наймолодший за віком, почав формуватися у 90-х роках під керівництвом Білого Я.І., який очолював наукові роботи, пов’язані з одержанням технічної безкисневой кераміки, фарфорових виробів та покриттів для них. В останні роки цей напрямок продовжували розвивати провідний науковий співробітник Колєда В.В. та науковий співробітник Положай С.Г., які при кафедрі організували науково-дослідну лабораторію технології керамічних та композиційних матеріалів. Сьогодні цей напрямок включає дослідження та розробку низькотемпературної кераміки, вдосконалення та розробку всіх видів будівельної кераміки, високоміцної та зносостійкої кераміки, високоефективних теплоізоляційних матеріалів та ін. За цей період опубліковано більше 40 статей, одержано 5 авторських свідоцтв та 15 патентів України на винахід, захищені кандидатські дисертації Положаєм С.Г., Кольцовою Я.І., Зайчуком О.В., Ткалею О.І., Чеберко А.І., Михайлютаю О.С.

Учні В. В. Товарова, які працювали на кафедрі, кандидати технічних наук  Г. М. Оскаленко, О. В. Косенко, О. Ф. Шевченко, В. О. Кулік, Л. В. Захарова, а також А. А. Салєй відомі на цементних заводах України та ближнього зарубіжжя.

Випускниками кафедри є не тільки викладачі та вчені, що працюють в університеті, але і керівники підприємств та організацій: Ю.М. Антіпов – головний інженер ВАТ “Новомосковський трубний завод”; А.І. Терновий – начальник “Укрголовцементу”; А.Г. Данильченко – головний інженер АТ “Херсонський завод скловиробів”; В.Г. Гомозова – заступник директора Українського державного інституту скла; В.І. Стрельніков – заступник директора ВАТ “Керамікон” та багато інших.

Таким чином, сьогодні інтереси кафедри мають дуже широку спрямованість, яка охоплює багато піднапрямків з технології емалей, скла, ситалів, технічної та будівельної кераміки, цементу та інших будівельних матеріалів.

У 2019 році відбулося об’єднання кафедр ХТКС і ХТВМ з назвою Хімічна технологія кераміки, скла та будівельних матеріалів.