В переддень Дня захисника України в стінах «Літературної вітальні» бібліотеки УДХТУ відбулася зустріч з воїнами різних поколінь: співробітниками, викладачами і випускниками університету.

На нашому вечорі ми згадали багатьох захисників, які подали приклади мужності і героїзму, захищаючи Україну з часів козацтва й до наших днів. Бій хронометра викарбував час скорботи, душевного болю і жалю... Він став даниною тим, хто навічно пішов від нас ради справедливості, жертвуючи собою.

Наші гості розповіли про службу в Афганістані, поділилися спогадами про бої в АТО на Сході України, труднощами і радощами армійської служби. Вони побажали сьогоднішнім студентам бути патріотами своєї країни, використовувати роки студентського життя для здобуття якісної і гідної освіти, берегти і любити Україну.

День захисника України – це свято мужності, любові до Батьківщини. Вірність військовій присязі, доблесть українських солдатів і офіцерів – запорука миру, спокою і щасливого майбутнього на рідній землі.

Спадкоємність поколінь – це те, що відрізняє хім-техівців. Завдяки цьому в університеті склалися міцні традиції й студентству є на кого рівнятися.

Дякуємо за підтримку профком університету, волонтерів групи «Пошук» Музею історії УДХТУ й студентів факультету ТОР та БТ Валерію Павлову і Дмитра Голубцова, ведучих цього заходу.


Чтоб стать мужчиной – мало им родиться,
Как стать железом – мало быть рудой.
Ты должен переплавиться. Разбиться.
И, как руда, пожертвовать собой.
Как трудно в сапогах шагать в июле.
Но ты – солдат и все сумей принять:
От поцелуя женского до пули,
И научись в бою не отступать.
Готовность к смерти – тоже ведь оружье,
И ты его однажды примени...
Мужчины умирают, если нужно,
И потому живут в веках они. (М. Львов)