+38 (0562) 47 - 46 - 70 , Приймальна комісія: тел: +38 (0562) 47 - 34 - 49 udhtu@udhtu.edu.ua

Спортивний табір ДХТІ “Дубовий гай” заснований у 1950-х роках. Він розташувався серед мальовничих дубів, неподалік від річки Самари, в Новомосковському лісгоспі. Добиралися до табору або вантажівкою ґрунтовими шляхами, або річкою з допомогою катеру.

У 1960-х роках табір працював у три зміни, які тривали з початку липня й до кінця вересня. За цей час у ньому відпочивало близько 500 осіб – студентів, викладачів, співробітників інституту та членів їх сімей.

Відпочивальники мешкали у п’ятимісних палатках (таких у таборі було 56) та в чотирьох дерев’яних будиночках. З 1966 року розпочалося будівництво двоповерхового корпусу, який призначався як для літнього, так і зимового відпочинку.

Усіх мешканців табору розподіляли на спортивні відділення: гребців, спортивної гімнастики, спортивних ігор, загальної фізичної підготовки (до останнього входили більшість викладачів та студенти з послабленим здоров’ям – спецгрупа).

Двічі на день усі спортивні відділення проводили тренування (і так 4-5 разів на тиждень) – табір-то був спортивний!!!

Для тренувань табір мав добре оснащені гімнастичне містечко та інші спортивні споруди. Догляд за ними й ремонт здійснювали самі відпочивальники.

Тих, хто не вмів плавати, навчали у річці викладачі кафедри фізичного виховання, й наприкінці зміни вони успішно здавали нормативи з плавання на значок ГТО ІІ ступеня (“Готов к труду и обороне” – система фізкультурної підготовки в СРСР).

Усі відпочивальники забезпечувалися трьохразовим харчуванням, яке на той час коштувало 1 крб 60 коп. на добу.

Цікавим і насиченим було дозвілля тогочасних відпочивальників.

За одне “табірне” літо 1966 року було проведено чотири туристичні походи лісами Дніпропетровщини, прочитано дев’ять лекцій, продемонстровано 15 фільмів, випущено 13 стінгазет та 8 фотогазет, організовано шість вечорів художньої самодіяльності, вечір поезії. З мешканцями табору зустрічалися відомі діячі спорту СРСР, зокрема, заслужений майстер спорту СРСР, чемпіон олімпійських ігор, двократний рекордсмен світу, чемпіон Європи, один з найкращих стаєрів того часу – Петро Григорович Болотніков; заслужений майстер спорту СРСР, старший тренер збірної команди СРСР з футболу – Микола Петрович Морозов та інші.

Філія інститутської бібліотеки, яка працювала в таборі, виписувала всі центральні і спортивні газети, а також вісім журналів.

У 1975 р. спортивний табір було перетворено в базу відпочинку, яка працювала цілий рік. Влітку 1975 р. у таборі відпочило 1256 осіб, у тому числі 507 студентів та 481 співробітник. На базі табору проходили тренувальні збори збірних команд ДСТ “Буревісник” міст Кірова та Баку, ДЮСШ “Славутич” міста Дніпропетровська. А ще мешканці табору допомагали заготовляти корми для колгоспної худоби: у 1975 р. до колгоспів було відправлено 28 тонн грубих кормів.

За літні канікули 1979 р. в таборі відпочили 1300 студентів і співробітників інституту. В трьох двоповерхових будинках і 20 котеджах могли одночасно перебувати більше ніж 400 осіб. У цей час у таборі були волейбольні і баскетбольні майданчики, футбольне поле з трав’яним покровом, а також асфальтований майданчик для міні-футболу і ручного м’яча. Також були кілька бадмінтонних майданчиків, столи для тенісу. У таборі тренувалися веслувальники-байдарники і академісти. До послуг відпочиваючих і любителів рибалки були призначені більше ніж 30 човнів. Насиченим було вечірнє дозвілля: в критому кінотеатрі демонструвалися художні фільми або відбувалися концерти художньої самодіяльності. Танцювальні вечори супроводжувалися грою ВІА.

У 1985 р. у таборі відпочило близько 700 осіб. Рибалка й прогулянки на шлюпці, спортивні ігри, збирання грибів і лікарських трав, повітряні й сонячні ванни, щоденні водні процедури – цим табір приваблював любителів активного відпочинку. Тут тренувалися збірні команди інституту: волейболісти, гребці, баскетболісти, легкоатлети та інші. Вечірнє дозвілля прикрашали демонстрація кінофільмів, дискотека, вечори відпочинку і чудова бібліотека.

Відпочинок студентів і співробітників у різний час організовували працівники табору, щиро віддані своїй справі, небайдужі до долі студентства й трудового колективу. Не одне покоління Хім-теху з вдячністю пригадає своїх “літніх” наставників.

1959 рік

previous arrow
next arrow
ArrowArrow
Slider
 1972 рік
previous arrow
next arrow
ArrowArrow
Slider
1974 рік
previous arrow
next arrow
ArrowArrow
Slider
1977 рік
previous arrow
next arrow
ArrowArrow
Slider
1978 рік
previous arrow
next arrow
ArrowArrow
Slider